Повномасштабна війна стала випробуванням для всіх українських медіа та змусила редакції працювати в інших умовах, шукати нові формати та ще відповідальніше ставитися до кожного слова.
Водночас саме локальні медіа залишаються найближчими до своїх громад, фіксують історію сьогодення та формують простір довіри. «Нео Радіо Шептицький» – один із тих прикладів, коли редакція не лише зберегла свою місію, а й розширила її: від радіоефіру та друкованого видання до масштабної видавничої діяльності й культурних проєктів.
Генеральна директорка Наталія Мельник поділилася своїм баченням розвитку локальних медіа, розповіла про історію «Нео Радіо» і газети «Вісник», виклики воєнного часу та нові напрями роботи редакції.
- «Нео Радіо Шептицький» упродовж багатьох років є одним із провідних місцевих медіа. З чого почалась його історія та яку місію ви заклали у розвиток? Адже FM-станція не єдине медіа, яке ви очолюєте.
- Понад 30 років тому розпочалась історія двох локальних медіа у місті, яке тепер має ім’я Митрополита Шептицького. Розпочинаючи діяльність радіостанції «Нео Радіо» та часопису «Вісник», ми одразу обрали амбітну ідею, яка сформувала наш формат. Тоді, у 90-х, ми вивчили довід авторитетних світових медійних трендів та новітніх українських медіа, котрі були на етапі становлення. Просвітництво та історична правда стали концептом наших редакцій, об’єднавшись ідеєю, що локальне формує глобальне.
«Вісник» став своєрідним літописом історії міста та краю. Упродовж десятиліть колектив журналістів давав читачам не тільки об’єктивну щотижневу інформацію. Ми ініціювали та публікували дослідження з краєзнавства, історії, пам’яткознавства, етнографії Сокальщини. Ця ідея трансформувалася від локальної газети до глибших архівних досліджень і видавництва книг. Ми започатковували проєкти, які ставали історіями з продовженням.
Наприклад, співпраця з місцевою філією Львівського музею історії релігії, стала поштовхом до створення першого локального віртуального музею. Просто уявіть, 15 років тому, щоб закохати мешканців в історію рідного міста та популяризувати музей, який знаходиться в історичній локації – палаці Потоцьких, колишній резиденції засновника міста – ми створили віртуальні екскурсії, що було нечуваним на той час.
Відтак цілком логічним для редакції стало видання першого всебічного дослідження дорадянської історії міста, історична назва якого Христинопіль. Ця книга мала шалену популярність і була відзначена спеціальною відзнакою «Форуму видавців»…
- З початком повномасштабного вторгнення українські медіа були змушені швидко адаптуватися до нових реалій. Які найбільші зміни відбулись у роботі ваших редакцій?
- Нам довелось призупинити друк газети, але ми сконцентрувались на видавничій діяльності. «Книги війни» – це серія видань, які допомагають боротися за Україну в інформаційному просторі.
Книгою культурної дипломатії та інтелектуального туризму стала одна з перших виданих нашою компанією книг з цієї серії – «Дам’ян Горняткевич. Життя і творчість». Це монографія про творчий та життєвий шлях художника, ім’я якого було на багато десятиліть викреслене із історії українського мистецтва, і який залишив неоціненну спадщину, зокрема на Сокальщині, у колись найменшому місті України Угнові, в храмі Різдва Пресвятої Богородиці.
У 2023 році у Лондоні одне із найавторитетніших у світі щорічних видань про вітражне мистецтво The Journal of Stained Glass (виходить у Лондоні понад 100 років) опублікувало рецензію на книгу, яку видала наша видавнича компанія:
«Чудово ілюстрована книга про життя і творчість українського художника і науковця Дам’яна Михайла Горняткевича (1892-1980) є свідченням стійкості українського суспільства під час російсько-української війни, яка зараз триває. Очевидно, що такі заняття мирного часу, як дослідження культури та видання мистецьких книжок, мали б бути призупинені під час війни, але людський дух ніколи не буває сильнішим, як під час боротьби за самоідентифікацію нації…»
Без сумніву, книга стала відкриттям навіть для заглиблених в історичні контексти. Ми відкриваємо той пласт, який ще належить повноцінно вписати в загальнонаціональну історію. А для нашої локальної редакції – це нові формати для подальшої діяльності!
Поза тим ми розширили коло наших читачів – і не лише географічно. Варто сказати, що редакційний колектив успішно реалізує чимало й інших масштабних проектів: від видання книг до організацій виставок та культурно-мистецьких заходів. Для нас це безцінний досвід та приклад для інших локальних редакцій – як змінити вектор своєї діяльності.
- А робота радіостанції – що змінилося після 2022 року? Чи довелося переглянути підходи до створення та перевірки матеріалів?
- Ми пишаємось, що упродовж багатьох років у нас сформувався професійний колектив журналістів, ефірників. А в наш час це непросто.
Скажу більше, слухацька аудиторія «Нео Радіо» 300 тисяч слухачів – це найвагоміший результат нашої роботи. І коли в наших соціальних мережах охоплення стали понад 10 мільйонів, це «друге дихання» для редакції, новий стимул і ще більша відповідальність.
Важлива роль цифрових платформ, розуміння мультимедійного контенту та швидкої взаємодії з аудиторією. А це також є невід‘ємною частиною нашої щоденної роботи.
В умовах війни журналіст повинен бути не лише оперативним, а й максимально відповідальним. Ми надаємо більше уваги фактчекінгу та інформаційній безпеці.
- Якими Ви бачите перспективи розвитку «Нео Радіо Шептицький» та українських місцевих медіа після завершення війни?
- Медіа є частиною світу людини, її світогляду. І потрібно намагатись, щоб вони були у правильній «системі координат». Медіа як ліки, вони можуть допомагати. Або ж навпаки – завдавати серйозної шкоди.
Переконана, що локальні медіа мають і завжди будуть мати особливу цінність. Любити своє. Бути собою. Хіба це не основа, яку формують локальні медіа?
Ми пройшли довгий і цікавий шлях в журналістиці. Непрості умови війни трансформували редакційну роботу ще й у видавничу. Ми творимо книги, які творять нас. Кожне наше видання – це суспільно вагомий проєкт.
Наші книги у бібліотеках Американського Конгресу, Ватикану, Риму, відомих європейських та українських університетів, їх читають президенти та відомі люди.
Завжди була впевнена у тому, що роль місцевих медіа лише зростатиме.
Анастасія Зубюк, студентка-практикантка
