Проєкт «Укрпошти» з масовим закриттям сільських стаціонарних відділень боляче вдарив по місцевій пресі. Передусім, по місцевих газетах: різко впали їхні тиражі. На 15–20% скоротилася кількість передплатників. Періодику передплатники отримують із значним запізненням – через тиждень-два з дня виходу газет.
Але це не все: селяни почали переходити на банківські картки для отримання пенсій, бо пересувні поштові відділення приїжджають у села, не дотримуючись графіків, а стояти і чекати, коли приїде в село поштова машина, у стареньких нема просто сили.
Журавно, Ходорів, Тейсарів, Пчани, Антонівка Грусятичі і Жирова,. Цей перелік міст, селищ і сіл колишнього Жидачівського району можна продовжувати і продовжувати. Щотижня, десятки телефонних дзвінків і розпач: де наша газета?
Як можу – так і пояснюю, щоб наші такі дорогі в прямому і переносному значенні читачі зрозуміли, що журналісти тут ні до чого: ми щотижня вчасно випускаємо у світ газету «Новий час», «Ходорівщину». Чому її не доставляє вчасно Укрпошта до ваших домівок – нам і самим неясно. Адже, за адресну доставку до кінця цього року пошта «авансом» немалі гроші у нас уже забрала…
Про проведення передплати, як це було раніше, мова й близько не йде. У громадах велике невдоволення так званою реформою пошти. Соромно перед літніми людьми, нашими передплатниками, бо вони думають, що це газетярі недобросовісні. Селяни вже називають цю реформу «Здохни, село!». Навіть вірша прислали до редакції. Жаль лише, що автор себе не підписав. Справжній шедевр:
«Йде реформа пошти.
Знову плачуть села.
«Економить» кошти братія весела.
Їм то не звикати:
вистачить готівки
На свої зарплати і нові автівки,
Котрі вчасно мають
побувати всюди,
Де на них чекають пристарілі люди.
Про духовну їжу. Хто підпише здуру
Не газету свіжу, а макулатуру?
Не в ім’я людини, не на благо преси –
У «рехворми» нині шкурні інтереси.
Думаєте, може, згущую я барви?
Гне прокльони кожен –
від Млиниськ до Жирви.
Ми ж не проти зміни!
Просто до реформи
Дайте в Україні і законні норми…
Додати нічого. Про безладдя в поштовій галузі після невдалого експерименту написано лаконічно і точно.
Проблеми, що валом покотилися за колесами цих біло-жовтих службових автомобілів по дорогах наших сіл, ось-ось доведуть до точки кипіння терпіння місцевих мешканців. Жителі невеликих населених пунктів прагнуть докричатися до керівників пошти, намагаючись врятувати сільське стаціонарне відділення. Літні люди не довіряють листоношам із пересувних відділень.
Тривожно тепер багатьом немічним сільчанам у Журавненській громаді. Тяжкохворих, прикутих недугами до ліжка, літніх пенсіонерів (одне слово, калік і старців) у віддалених селах і хуторах Журавненщини – десятки. Коли до них доїдуть пересувні авто? Чи й доїдуть, якщо «нові» листоноші «виділяють» на село по пів години максимум?
Людей бентежить не лише питання доставки газет. Квитанції на оплату комунальних послуг їм повертають без відповідних штампів про оплату, тільки з нерозбірливим підписом касира. Та й самі платежі, як повідають люди, проведені невчасно. Це велика біда для сільчан, які живуть на мінімальну пенсію.
«Хіба я не заробила за своє життя, щоб мені принесли пенсію в хату, слізно запитує у листі до редакції 85-річна мешканка Журавненщини. – Де й коли я по селу шукатиму ту поштарку? Що це робиться в країні, за яку ми все життя потом і кров’ю боролися, а тепер вже й наші онуки? Цинізм поштовиків-«реформаторів» доводить сільських людей до відчаю і розпачу.
Дивитися спокійно на це свавілля ми не збираємося. Редакція просить інформувати про невчасну доставку газети номером: (068) 5062383 (з понеділка до п’ятниці), повідомляти на «гарячу лінію НСЖУ», контактувати з нами через електронну пошту, телеграм.
Не виключено, що ситуація в громадах з наданням поштових послуг може спричинити збурення селян, через горе-«реформатора» Смілянського. Тому до цієї проблеми треба долучати і депутатів, і ОМС. З нашої сторони, сторони журналістів і газетярів, вимагаємо зупинити цю вакханалію з сільською поштою.
Журналісти не вірять керівництву «Укрпошти». Масова ліквідація стаціонарних поштових відділень викликала серйозний суспільний резонанс. Результатом украй потрібної й давно назрілої реформи став, на жаль, брутальний наступ на свободу громадян і свободу слова. Люди, особливо сільських територій, обурені якістю роботи пересувних відділень, адже не впевнені, чи вчасно отримають пенсію, чи зможуть оплатити комунальні послуги, чи прийде свіжий номер передплаченого видання.
До редакцій місцевих друкованих ЗМІ надходять десятки скарг і обурень. Де «відповідальне ставлення до кожного клієнта, забезпечення високої якості послуг, гарантія надійності та оперативності». Саме так ви пишете і декларуєте, «поштовики». А насправді?
Шукаючи не конфронтації, а порозуміння, журналістська спільнота області вимагає, аби керівництво ПАТ «Укрпошта» враховувало інтереси своїх клієнтів.
Вимоги газетярів – реальні й зрозумілі: дотримання пересувними відділеннями чіткого графіку руху й роботи на місцях; оприлюднення графіку руху пересувних відділень у періодичних виданнях, указавши прізвища, імена та контактні телефони поштарів, які обслуговують населені пункти; забезпечення доставки передплачених друкованих видань не пізніше ніж за два дні від дня виходу номера в друк; забезпечення доставки передплаченого видання в населені пункти з невеликою кількістю жителів згідно з графіком виходу газет, а не раз чи два на місяць.
Також керівництво «Укрпошти» має розробити й оприлюднити план роботи в осінньо-зимовий період, врахувавши географічні особливості громад, військовий стан в державі.
Ми налаштовані на позитив. І в своєму зверненні минулого тижня наголосили, що підтримуємо поштовиків, але не сприймаємо те, що творить їх керівництво на чолі з Смілянським. Ми за реформу, але таку, яка враховує думку ваших клієнтів і наших передплатників. Конструктивного діалогу з головними поштовиками, на жаль, поки що немає.
Андрій Данилець
