«Голос Відродження» — суспільно-політична україномовна районна газета, що виходить у Бродах. Газета розповідає про події в Україні, області й районі. У перші місяці російсько-української війни видання попри фінансові труднощі продовжувало незалежно інформувати своїх читачів. Про те, як видають газету сьогодні та які основні проблеми постали перед редакцією від початку повномасштабної війни, розповіла журналістка і редакторка Надія Забокрицька.
Які основні виклики стоять перед місцевими медіа в сучасних умовах?
Не секрет, що місцеві медіа не живуть, а виживають. Почалися проблеми не сьогодні. «Підкосило» районки і не дуже вдало проведене реформування преси, додалися коронавірусні проблеми, а тепер й широкомасштабна російська агресія. Крім того, «підливає масла» у вогонь, що палить друковані ЗМІ, АТ «Укопошта», яка нехтує усіма партнерськими домовленостями. Чому говорю про реформування преси. Адже передбачалося, що на початковому етапі держава підтримає роздержавлені засоби масової інформації матеріально. Цього не сталося. Крім того, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мали би укладати угоди з газетами на висвітлення своєї діяльності. Але, будьмо відвертими, виконують цю вимогу закону одиниці. З початком карантину втратилися обсяги реклами і передплата. На жаль, повернути це, як кажуть, на початкові рейки так і не вдалося.
З якими проблемами Ви зіткнулися на початку повномасштабного вторгнення?
Війна змінила всіх нас, змінила і газети. У перші місяці повномасштабного вторгнення ми просто існували. Працювали безкоштовно. Але без фінансів випускати газету дуже складно. Нам все ж потрібно було розраховуватися за папір, друк (які здорожчали), енергоносії. Постанова №590 в умовах воєнного стани обмежувала розрахунки з редакціями за надані послуги, передплату друкованих видань бюджетними установами і таке інше. Але ми якось перелаштовувалися, прилаштовувалися і газету видавали, хоча стояли на межі закриття. Людям дуже потрібна місцева інформація, ми бачили наскільки у селах чекали нашу газету і ми її давали.
Особлива проблема – це постійне здорожчання тарифів Укрпошти. Крім того, скорочення листонош і заміна стаціонарних відділень пересувними приводить до несвоєчасної і неякісної доставки видань. Передплатники скаржаться, що газету доставляють невчасно, або завезуть і залишать чи у магазині, чи у когось з мешканців на вулиці, чи у приміщенні, що часто надають поштарям, наприклад, старости. Та й передплатити газету не завжди мають змогу. Поштова машина приїжджає у деякі населені пункти 2 рази на тиждень, у деякі – один раз, стоїть десь у певному місці хвилин 20-30, туди не всі у змозі прийти, або не встигають. А найголовніше – це не вчасна доставка. Читач не хоче платити за «макулатуру». Хоча за доставку ми платимо «Укрпошті» непогані кошти. Варто зазначити, що тиражі скорочуються катастрофічно.
Яка тематика Вашої газети сьогодні?
Наша газета розповідає про події в Україні, області, районі. Та все ж особливість місцевої преси – розповідати не про щось далеке, а про те, що відбувається у сусідньому селі, на сусідській вулиці, як і чим живе громада, як працює місцева влада – все це близьке та цікаве. Пишемо про все, що сьогодні стоїть на порядку денному – про роботу освітян і медицини, культуру, історію, про земляків, які боронять Україну на полі бою. Найтяжче, коли доводиться писати про загибель військових, спілкуватися з їхніми рідними, щоб розповісти про Героя на широкий загал.
Ким фінансується Ваше друковане медіа?
Працюємо практично на волонтерських засадах, отримуємо мінімальну зарплату, але робимо усе можливе, щоб зберегти газету. Тепер працювати дуже тяжко. Та ми не можемо допустити, щоб газета не виходила і припинила своє існування, оскільки усвідомлюємо, що дуже багато важимо в інформаційній складовій і на місцевому рівні, і в державі. Сподіваємося, що держава зрозуміє нарешті, що місцева друкована преса не виживе без цільової підтримки. Колишні «районки» просто зникнуть і відновити їх буде не можливо. А потреба у таких газетах є!
Олена Шумик
