Наголос

85 років Івану Вашківу — ветерану журналістики та багаторічному редактору «Голосу з-над Бугу»

9 серпня свій 85-й ювілей відзначає талановитий журналіст, надійний товариш, люблячий батько та дідусь Іван Васильович Вашків.

Ветеран журналістики віддав 35 років творчого неспокою цій нелегкій професії. Працював у часописах Миколаєва, Червонограда (нині — Шептицький), Сокаля, пройшовши трудовий шлях від кореспондента до головного редактора.

З ініціативи Івана Вашківа у липні 1990 року було відновлено випуск газети «Голос з-над Бугу» — видання, заснованого у Сокалі ще в час становлення Західноукраїнської Народної Республіки.

Талановитий журналіст дав путівку в життя не одному молодому поколінню медійників, які сьогодні працюють як у місцевих, так і в загальнодержавних медіа. За багаторічну сумлінну працю на газетярській ниві Іван Вашків відзначений грамотами, дипломами та подяками.

Іван Вашків — автор історико-краєзнавчих нарисів «Сокаль і Прибужжя» (1377–2000) та «Село над вугільними пластами» (про Сілець).

Вітаючи Івана Васильовича з ювілейною датою, «Голос з-над Бугу» щиро бажає йому міцного здоров’я, здійснення мрій та задумів. Нехай у житті все вдається!

Нехай цвітуть під небом синьооким
Ще довго-довго дні й літа,
А тиха радість, чиста і висока,
Щоденно хай до хати заверта!

Бажаємо здоров’я, сонця у зеніті, доброти і щастя — повен дім. Нехай у серці розкошує літо і соняхом квітує золотим. Хай постійний успіх, радість і достаток сипляться до вас, немов вишневий цвіт, хай життєвий досвід творить з буднів свята, а Господь дарує довгих-довгих літ!

«Голос з-над Бугу»


Івану Васильовичу Вашківу

Робота. Рутина і досвід.
Рядки. Інформація. Звуки.
Це все пам’ятається досі…
…Газети торкаються руки,
А серцю вчувається дотик
Чогось, непідвладного часу.
Вікно у минуле навпроти.
І двері — в майбутнє — одразу…

Досліджень розважливий скепсис.
Надія, яка не вмирає.
Вже й Ваш вікопомний життєпис —
В історії рідного краю.

Розкреслених шпальт одкровення.
Епох гомінкі перегони.
…І спогад — як аркуш з кишені.
…І радість — як море солоне.

Любов Бенедишин.