Сьогодні відзначає своє 75-ліття наш колега, член спілки журналістів України Богдан Токарський (Моряк) – оригінальна і цікава людина, обдарована Матінкою-Природою рисами характеру, які притаманні лише особистостям.
У ранньому віці, залишивши родинне гніздо, Богдан самотужки «карабкався» до вершин пізнання світу, здобуття шкільної освіти, фахових знань і їх подальшої реалізації на професійній життєві ниві. Особливу роль у формуванні його світогляду і орієнтирів поведінки відіграли служба на флоті, а також досвід молодіжного лідера у роки бурхливої юності. Сільський хлопчина з багатодітної сім’ї зі Самбірщини зробив блискучу карʼєру у правоохоронних органах і на державній службі. У чотирьох силових і фіскальних відомствах носив високі погони полковника. Посади, які обіймав Богдан Йосипович, вимагали неабияких організаторських здібностей, вміння згуртовувати і мобілізовувати підлеглих йому працівників на досягнення успішних результатів службової діяльності. Та попри велику професійну завантаженість, чималі обсяги службових обов’язків усе таки знаходились хвилини, коли творчий голос Богдана Токарського домінував над рутиною буття, і тоді з-під його журналістського пера народжувалися на світ Божий нові баєчки чи віршовані філософські зрізи тих чи інших явищ нашого суспільного сьогодення.
У різні періоди життя Богдана Йосиповича вийшли з друку шість його книжок. Найпершою була скромна книжечка байок «Най живе сусідова корова!». Через деякий час, у вересні 1995 року, побачила світ художньо-документальна повість про рідне село Богдана «Село Лука-моя любов й моя журба».
Назва іншої книжки «Римою друзів вітати, славити їх й прославляти» говорить сама за себе. У ній автор помістив багато цікавих прозових і віршованих розповідей про своїх рідних та приятелів. Наступні три книжки Токарського вийшли упродовж останніх чотирьох років за спонсорського сприяння його побратима, знатного львівського бізнесмена Мирослава Табачина. Зміст кожного поетичного твору цих друкованих видань, написаних у складні періоди пандемії і війни вражає образним мисленням автора, його талантом «заряджати» читача оптимізмом, вірою у перемогу добра над злом, захопленням і любов’ю до захисників нашої Вітчизни-воїнів Збройних сил України! «Врожай моїх здобутків за три чверті віку, – каже Богдан Йосипович, – міг би бути значно суттєвішим, якби не лінувався… Але з іншого боку, усі наші титули і висоти польоту – це дуже відносна річ. Найголовніше – при будь-яких обставинах памʼятати про свою людську сутність!Упродовж усього свідомого життя, – продовжує ювіляр, – несу у серці батьківську пораду: «Навіть одна волосинка має свою тінь…Намагайся, сину, бути порядним навіть у дрібницях, бо жоден вчинок людини не залишається без наслідків». Тому, як би не склалася моя подальша доля, я буду й надалі дотримуватися своїх життєвих принципів, тримати курс на світло незрадливого маяка, який мені вірно служить, усі свої сили, які Природа ще у мені залишила, я потрачу на те, щоб устояти на тій вершині, на яку піднявся».
Вітаючи шановного ювіляра з уродинами, бажаємо Богдану Йосиповичу від усього обласного журналістського осередку міцного здоровʼя, цікавого, змістовного і довгого мандрування земними дорогами, дотримуватись і надалі своїх сформованих принципів, тримати курс на світло незрадливого маяка, який йому вірно служить!!!
