Минуло декілька місяців від часу, як Самбір привернув увагу не лише в регіоні, а й загалом в Україні гучними кримінальними провадженнями, затриманнями, відстороненням від посади міського голови, відтак відставками посадовців високого місцевого рівня і виконавчого комітету в повному складі. Про це не написав тільки лінивий. Настав час проаналізувати, що відбувалося протягом декількох попередніх років і призвело до згаданої кульмінації.
У заголовку йшлося передусім про журналістську, відтак деяку громадську активність, яка вплинула і продовжувала впливати на місцеву владу, викривала проблеми й спричиняла кадрові та інші зміни.
На владі міста та її діяльності акцентували увагу декілька самбірських майстрів пера, представники різних медіа Львівщини, Києва, а також просто небайдужі громадяни, готові були прийти на допомогу в такій справі.
Іронія долі полягала в тому, що ексміський голова позиціонував себе майданівцем. І саме майдан — у такій обраній формі, як самбірський МЕДІАмайдан — позбавив його повноважень.
Хтось міг сказати, що відбулася «революція місцевого значення» у вишуканий спосіб. Але термін «революція» мав сильніше значення: він передбачав докорінну, системну зміну суспільного або політичного устрою. Тому щодо подій у Самборі його було краще вживати обережно — хіба що «деякі революційні зміни» або «місцева медіареволюція» як публіцистичний образ.
Але факт залишався фактом. Колишнє керівництво міста своєю діяльністю зганьбило громаду на всю Україну і навіть серед українців за кордоном, передусім самбірчан у різних країнах.
Водночас Самбір показав усій країні приклад того, як під час пандемії, а відтак війни, без жодних масових заходів — оскільки існували різні заборони та обмеження, а громада була пасивною з одного боку і застрашеною з іншого — можна було ставити на місце чиновників та різних керівників, яких автор вважав знахабнілими та нечистими на руку.
Це був інструмент, який відтепер могла брати на озброєння будь-яка громада, в якій виникали чи вже існували подібні проблеми.
Потрібна була хоча б одна людина або декілька небайдужих, набір професійних якостей, певні знання, бажання і вміння користуватися соціальними мережами. Такою була база для сучасного патріотичного середовища з почуттям громадянської свідомості в малій громаді.
До речі, «медіамайдан» не був слововинаходом автора. Цей термін уже вживався в українському медійному й науковому дискурсі як назва певного медійного або громадського простору чи активності, а не обов’язково як руху з певним революційним присмаком.
Нове для регіону і, зрештою, для тогочасної України явище із назвою «Самбірський медіамайдан» було не просто якісно проведеною тривалою інформаційною кампанією, а суспільно-політичним явищем, яке стало прикладом реального впливу на орган місцевого самоврядування в умовах, у яких перебувала країна.
Підсумовуючи, через журналістські розслідування, розголос і, як наслідок, громадський осуд у Самборі відбулися відставки, арешти та певні, ще не остаточні, зміни у владі.
На цьому медіамайдан місцевого значення не завершився. Депутатська більшість ексмера нікуди з ратуші не поділася, і це залишалося величезною зоною ризику на той момент і на найближче майбутнє.
Протягом попередніх років депутатськими руками було зроблено чимало того, за що теж довелося б понести політичну відповідальність. Ніхто з тодішніх місцевих депутатів добровільно повноважень так і не склав.
Отже, вибір був свідомим: вони були готові відповідати за все, що проголосували. Такий момент, без сумніву, мав настати. Це було питанням часу, бо рішення сесій неможливо було переписати.
Після цього і можна було б сказати: медіамайдан у Самборі завершено.
Наразі процес тривав і рухався до логічного завершення.
Медіамайдан у Самборі був публіцистичним, образним висловом, який підкреслював, що систематичне висвітлення діяльності місцевої влади та розслідування ЗМІ стали одним із чинників суспільного резонансу і підштовхнули певні структури до дій, коли такі їхні дії вже не могли не відбутися.
Важливим нюансом було те, що слово «майдан» мало доволі сильну асоціацію з масовими громадянськими протестами, тому використовувався термін «МЕДІАмайдан», маючи на увазі не просто журналістське висвітлення, а журналістсько-інформаційний рух, який розворушив пасивну з різних причин громаду і вплинув на місцеву владу та зміни в ній.
