Російська пропаганда більше не робить очевидних помилок – вона гарно маскується під правду, завдяки чому швидко поширюється серед населення. Проте за фасадом нібито випадкових новинстоїть чітка система, яка методично підводить споживача інформації до потрібного ворогу висновку.
Чому відкрите суспільство є найбільш вразливим до ворожих операцій, як розпізнати штучно розкручену новину та коли тривалість «життя» інформації скоротилася до лічених хвилинрозповів заступник директора зі стратегічного розвитку OSINT-агенції «InsightOps» Володимир Телюк.
– Володимире, як ви пояснюєте людям, що таке OSINT?
– Насправді простими словами, це і є наш обов’язок як журналістів – пояснювати людям щось складне або для них невідоме. Я не дуже люблю слово OSINT, більше використовую «розвідку в інтернеті» або «аналіз відкритих даних в інтернеті й максимальне їх використання з ефективністю» для уникнення тих ризиків, які дані чи цифрові сліди можуть нести безпосередньо для кожного.
Порівняно з тим, що було 2-3 роки тому, зараз це пояснювати значно легше. Дуже багато людей вже розуміють і медіаграмотність, і фактчекінг, і OSINT. Але є своя специфіка та небезпека, і тому знати – це одне, але й дуже рекомендую використовувати. Бажано з розумом для того, щоб пошуки не наражали вас на небезпеку.
– Як вберегти себе здійснюючи пошук в інтернеті?
– Зараз є дуже багато технічних способів, щоб проводити пошук фактично приховано. Наприклад, за допомогою VPN, якщо це стосується пошуку по інших країнах. Також не потрібно використовувати безпосередньо ті речі, які можуть привести до вас. Усі осінтери цілком розуміють і знають, що такі речі, як мобільні телефони, номери, мейли, адреси, дати народження і все решта (тобто те, що в нас називається персональними даними і що захищається), можуть бути використані проти вас.
Навіть якщо ми законослухняні – і громадські організації, і осінтери, і журналісти, і всі решта не порушують законодавство – усе одно є особи, які можуть використати це проти вас. І якщо ви офіційно зареєстровані, показуєте, хто, як і де шукав, то це може накликати на вас бани в соціальних мережах чи якісь інші проблеми. У найгіршому випадку вас можуть почати шантажувати або виходити на ваших рідних, близьких, друзів, знайомих із якимись дивними повідомленнями.
Ми всі знаємо, як відбувається шантаж: формується або записується голос чи відео про те, що людина потрапила до правоохоронних органів та потребує якоїсь фінансової допомоги, або ж застосовуються якісь загальні фішингові інструменти. Вони так само дуже успішно можуть бути використані проти тих людей, які необережно шукають. Тобто проти їхніх рідних, близьких, знайомих, друзів, які, в принципі, можуть стати заручниками тієї ситуації, що людина поспіхом не увімкнула VPN чи не дотрималася якихось елементарних правил безпеки.
– Чи можуть російські спецслужби здійснювати вплив на осінтерів?
– Тут навіть спецслужб не треба. Це можуть бути певні організації, які займаються кібербезпекою чи кіберрозвідкою, або навіть військовослужбовці чи певні підрозділи у військових частинах, які можуть самостійно проводити додатковий збір даних і натрапляти на якісь пошуки чи на людей, а після цього – намагатися завдати максимальної шкоди у цифровому світі, а інколи й у реальному житті.
– Як за допомогою осінт-інструментів знайти «нульову точку» поширення фейків?
– Насправді це дуже легко. Якщо регулярно моніторити й спостерігати за ситуацією, то в більшості випадків усе зводиться за правилом піраміди до однієї точки чи одного координаційного центру.
Це помітно, якщо відстежувати розкручування каналів у соцмережах, зокрема в телеграмі. Або коли ми говоримо про поширення відео про нібито неправомірні дії ТЦК чи інформації про «навалу» мігрантів з Азії, які буцімто «захоплюють усю Україну». Тобто є безліч речей, які методично й елементарно масштабуються. Телеграм, який дає інструменти для такого поширення, природним чи штучним шляхом фактично заполонив телефони всіх українців.
Ви можете навіть не помітити, на якому етапі вас почнуть обробляти. Адже позавчора цей канал був проукраїнським, із хорошими новинами, які не несли жодної загрози, а вчора його продали. Два-три тижні він працює у звичному режимі, продовжуючи колишню інформаційну політику, а після цього починає транслювати те, що потрібно новим власникам. І такий ресурс може мати від ста тисяч до мільйона підписників. Таким чином, довіряючи каналу, уже за кілька тижнів ми можемо, самі того не усвідомлюючи, ставати споживачами російських наративів, фейків і дезінформації, замаскованої під звичайні новини чи рекламу.
Таких випадків безліч, оскільки цей ринок законодавством фактично не регулюється. Телеграм у нас досі не заборонений, на відміну від однокласників чи вконтакте. Хоча, знову ж таки, через VPN частина населення все одно продовжує туди заходити й підпадати під ворожий вплив у вже заблокованих в Україні російських соцмережах.
– Як відрізнити у соціальних мережах, що коментар залишив просто емоційний користувач, а не бот?
– Ми всі звикли: якщо є якийсь емоційний коментар, шок і все решта, то це на 100% фейк. Насправді так воно і є, але все розвивається, зокрема й пропаганда. Тому я більш ніж переконаний, що існують уже тисячі фейків, які запущені під виглядом звичайних новин. Вони чудово навчилися маскуватися – без очевидних граматичних чи стилістичних помилок. Колись були неправильно перекладені слова, незграбні звороти українською, підозрілі заголовки чи посилання, а зараз цього може і не бути.
Крім того, в Україні є чимало людей, які співпрацюють і підтримують якісь такі речі, самі того не усвідомлюючи. З одного боку, вони клікбейтять, а з іншого – можуть копірайтити й переписувати інформацію «людською мовою» до себе на поширені телеграм-канали, поширюючи ці маніпуляції. Не кажучи вже про пересічних громадян. Навіть експертам інколи дуже важко зрозуміти, на якому етапі ховається маніпуляція.
Наприклад, якщо взяти інформацію про виїзд посольства США з Києва – тут усе вкрай складно. Я б сказав, що лише час покаже, коли ти зможеш належним чином усе проаналізувати, щоб визначити це фейк, маніпуляція чи цитата, вирвана з контексту й не розкрита повністю. Але той механізм, із яким новина понеслася далі, свідчить, що хтось її підхопив.
Можливо, сама новина й не була фейком і мала під собою підстави – наприклад, реальна чиновниця Євросоюзу дійсно сказала конкретні слова, але їх просто вирвали з контексту. А вирвавши з контексту слова їх можна розкрити дуже по-різному. Фахівців у цій сфері безліч, як і інструментів, зокрема завдяки телеграму.
Протидіяти цьому можна лише в один спосіб – усе піддавати сумніву та шукати першоджерело. Якщо спікер виступав англійською чи іншою мовою, варто знати цю мову, щоб особисто перекласти й зрозуміти контекст подій. І лише тоді, маючи два-три джерела (обов’язково разом із першоджерелом), можна збагнути весь механізм поширення інформації й вирішити, чи довіряти їй.
Я завжди кажу: ставте під сумнів будь-що, в тому числі – державні органи, політиків, громадські організації. Будь-хто з людей є суб’єктивним і має користь. І з якоюсь користю він сказав те чи інше, намагаючись вплинути на авдиторію та маючи бажання отримати інформаційні чи навіть політичні дивіденди.
Я керуюся двома принципами. Перший: «Я нікому не довіряю, я все перевіряю». Другий: «Кому це вигідно?». Якщо ми розуміємо, кому це вигідно, то значно легше знайти кінці, першоджерело й збагнути контекст, у якому пролунали слова або була запущена інформація чи навіть відбулося перекручування фактів.
– Наскільки сильно штучний інтелект змінив поширення фейків?
– Я не скажу, що це стало аж настільки масовим нововведенням. Маніпуляція та пропаганда мають вплив уже не одне століття – цю історію можна починати ще з Римської імперії. І кожного разу їхнім основним завданням було максимальне охоплення мас, щоб ні в кого не виникало запитань, суперечностей чи бажання думати. Адже чим більше людей поширюють інформацію, тим більшої масовості вона набуває і тим швидше стає «правдою».
Поява штучного інтелекту – це просто ще один механізм, до якого ми мусимо пристосуватися. При цьому ШІ дає нам можливість як краще розпізнавати фейки, так і ефективніше їх створювати. Треба вміти правильно ним користуватися, розуміти його алгоритми й усвідомлювати, що саме може бути використано проти нас або спотворено.
Насправді з кожним роком штучний інтелект здатний все на більше. Думаю, за 3-5 років він сягне такого рівня розвитку, що ми піддаватимемо сумніву будь-який аудіо- чи відеодзвінок. Щоразу виникатиме підозра: чи справді зі мною говорить мама, чи це щось згенероване? До цього варто бути морально готовими. Зрештою, нове покоління цілком це усвідомлює, і за 10-20 років воно буде повністю адаптоване. А діти, які народжуються зараз, тим більше, бо вони просто не знатимуть іншої реальності. Для них будуть незрозумілі слова «пейджер», «телефонна будка» чи «скидання листівок з дирижабля» для поширення пропаганди. Зате їм буде абсолютно зрозумілою діяльність соціальних мереж та штучного інтелекту, а також те, як він може впливати й маніпулювати.
Плюс законодавство. Багато країн Європи та Америки вже починають регулювати діяльність ШІ. Думаю, правники вже на багато чому обпеклися й вивчили ситуацію. Будь-який винахід людства – від лука зі стрілами до колеса – має два боки. Ми ж розуміємо, як зараз використовують той самий лук, щоб він не ніс небезпеки іншим. Ми влаштовуємо змагання чи робимо безпечні дитячі іграшки. Але від самого початку це була зброя для війни та добування їжі.
Така ж ситуація буде й зі штучним інтелектом. Технологія розвивається стрімко, але в глобальному контексті так, як їй дозволяє людина. Ми ж розуміємо, що будь-які відкриття не одразу потрапляють у масове використання: вони тестуються, хтось це дозволяє або ні. Людина спочатку винайшла електромотор, а вже потім – бензиновий. Проте багато часу у світі використовували тільки паливні мотори, бо комусь це було вигідно. Те саме нас очікує і зі штучним інтелектом, і з цифровізацією зрештою. Нас попереду чекає ще й ера квантових комп’ютерів – це буде наступна цікава сфера для досліджень.
– Чи можливо у створенні фейку настільки заплутати інформаційний слід, щоб жоден осінтер не зміг знайти ні доказової бази, ні бази для спростування?
– Я переконаний, що можливо, але якщо не вдалося дослідити, то ми про це не знаємо. Тут є такі нюанси. Все, що людина придумує, вона може і спростувати, і підтвердити, а з іншого боку, все, що рано чи пізно знала одна людина чи дві, стає відомим і для більшого кола осіб, навіть через багато років.
Але все одно те, що десь відбувається, – хтось про це розповідає або знаходить якісь документи. Звичайно, якщо йдеться про якісь фейки, маніпуляції чи сильну пропаганду і це завдає шкоди багатьом людям, краще це виявити якнайшвидше, але дуже багато залежить від того, наскільки сильно це впливає на них.
Навіть якщо це не фейк, а додаткова маніпуляція, вона може мати зовсім різну мету. Наприклад, кожна людина, коли бере участь у виборах, має певну ціль: хтось прагне перемогти і прийти до влади; хтось ставить собі завдання стати відомим; хтось має на меті поторгуватися з іншими кандидатами, знятися за гроші та заробити таким чином; хтось просто розкручує якийсь політичний чи інший бренд. Так само і під час створення фейків ставиться завдання, і воно має досягтися.
Я думаю, що є якась частина інформації, яка створюється не з метою впливу на суспільство, а задля просування тих чи інших каналів. Щоб людина, навпаки, більше довіряла, щоб там була правдива інформація, щоб вона максимально поширювалася і заходила тобі в душу та серце, щоб ти хотів це лайкнути. Тобто, коли максимально розкручується телеграм-канал, то його завдання полягає не в тому, щоб ти одразу зрозумів, що це фейк або пропаганда, і відписався. Завданням є максимально захопити твою свідомість, увагу, створити комфортні умови та парниковий ефект для того, щоб ти бачив тут саме ту інформацію, яка тобі потрібна, щоб ти відчував, що тут є однодумці з такими самими поглядами, і тоді значно ефективніше буде знаходити потрібні відомості.
Дуже багато фейків і подібних маніпуляцій створюється для того, щоб отримати довіру й розкрутити ті чи інші канали, які в майбутньому будуть використовуватися з іншою, поганоюметою.
– Чи можемо ми сказати, що зараз українське суспільство стало більш свідомим і в принципі ми не програємо саме інформаційної війни Росії проти України?
– Напевно, скажу непопулярну думку, але ні. Мені здається, що у відсотках нічого глобально не змінилося. Збільшилася кількість інформації, яка впливає, та зменшилася швидкість її життя. Якщо колись новина заходила і могла тижнями триматися та передаватися різними способами, то зараз вона зайшла, ти її якимось чином через себе пропустив або ні – і наступний масив даних збив попередній. Тобто якщо раніше мова про життя інформації велася на дні або тижні, то зараз рахунок йде на секунди або хвилини, максимум 3-4 доби.
Я більш ніж переконаний, що ми всі усвідомлюємо, що інформаційна війна триває і що в будь-якому матеріалі може бути щось, що може впливати на нас. Загалом дуже багато людей ведутьсяна це, довіряють і не ставлять під сумнів те, що почули. Вони побачили відео, потім побачили цю тезу на 3–4 каналах, на які вони підписані, потім ще під фотографією поданий цей самий меседж, ще в якомусь мемі, ще якась відома студія у виступі його підкреслила – і людині з різних боків зайшла одна й та сама інформація, то вона довіряє і навіть не намагається ставити його під сумнів.
А в сучасному суспільстві треба будь-що треба ставити під сумнів: чи справді вони є правдивими, чи є там хоча б якийсь факт? Що було першоджерелом, де тоді коментар експерта, чи взагалі цей фахівець є компетентним у цій темі? В принципі, чому ця людина прокоментувала чи розказала цю інформацію. І знову ж таки: а кому це вигідно?
– Яка соціальна мережа найактивніше використовується для російських інформаційнихатак?
– Мені здається, що використовуються всі, тому що кожна мережа має своїх шанувальників, фоловерів та своє покоління. Недарма журналісти, маркетологи та військові ділять, що одне покоління сидить у фейсбуці, друге – у телеграмі, третє – дивиться відео в тіктоці, а четверте –продає речі в інстаграмі. Кожна соціальна мережа має вплив на свою аудиторію, і я більш ніж переконаний, що не використовувати щось з боку пропагандистів було б тупо.
Думаю, що, можливо, їм менше щось вдається у підробці відео та створенні іншого контенту, як-от того, чого вони досягли в тексті чи в картинках. Але вони все одно заходять з усіх боків, і будь-який наратив мусить бути поширений на різну аудиторію. Якщо в хаті є діти, внуки, батьки, дідусі, прадідусі, то для того, щоб усі в нього вірили, кожен має його почути через свої канали комунікації і протранслювати його для інших. І тільки коли всі покоління зійдуться на тому, що, умовно кажучи, поліцейські погані (а був такий запущений), тоді всі будуть у це вірити, і ця сім’я буде вже далі транслювати цей наратив на своїх друзів, знайомих, родичів, однокласників і так далі. Тільки ефект повної залученості всіх може призвести до успіху.
– Які мають бути дії України як держави, щоб протидіяти російському впливу та фейкам на інформаційний простір?
– Насправді мені важко сказати, бо є дуже багато інституцій, які над цим працюють, і кожна з них досить багато робить. І поліція, і Служба безпеки, і Спілка журналістів, і Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, і народні депутати, і представники Нацради, і громадське суспільство, і громадські організації, і ті, які мають певне грантове фінансування, і благодійні фонди – усі роблять, що можуть. Наскільки воно скоординовано, мені тяжко сказати, бо теж живу у своїй кульці й боюся бути необ’єктивним. Але, я думаю, що треба працювати ще більше і з тими людьми, на яких пропаганда і маніпуляції мають більший вплив, а дещо має бути відрегульовано на законодавчому рівні.
Навіть якщо говорити, що може бути призупинення війни, у нас далі буде відбуватися політичне життя. Вплив маніпуляцій та пропаганди на таке суспільство є значно сильнішим і може завдати більше шкоди, ніж у недемократичних, тоталітарних чи авторитарних країнах. Тому треба це розуміти, треба вчасно реагувати всім ланкам – як влади, так і суспільства. Слід взаємодіяти, максимально підтримувати та допомагати один одному і робити спільну справу для того, щоб український медіапростір був, з одного боку, вільний від пропаганди, а з іншого –максимально демократичним, незалежним, відкритим і працював на громадян нашої країни.
Юлія Малаха
