На День Незалежності України у 2023 році Верховна Рада ухвалила Закон “Про правотворчу діяльність”, який, імовірно, матиме вплив на фактичний обсяг прав і можливостей як журналістів, так і пересічних громадян у контексті доступу до інформації.
Річ у тім, що цей закон визначає обсяг поняття “законодавство” в бік його розширення. А винятки щодо певних прав на доступ до інформації почасти якраз і обумовлюються: “крім випадків, визначених законодавством”.
Наразі цей закон не введений у дію, оскільки це відкладено до моменту, який настане “…через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні…”. Але всім, хто використовує інструменти доступу до інформації (особливо у формі особистого відвідування приміщень розпорядників, їхніх засідань), потрібно мати на увазі, що тепер сам розпорядник інформації зможе своїм власним нормативно-правовим актом обмежити такий доступ.
Адже згаданий закон містить як визначення терміна “законодавство” (яке нас зараз не дуже цікавить), так і перелік видів нормативно-правових актів, які охоплює законодавство України. Зокрема, до цього переліку зараховані:
- “акти органів місцевого самоврядування, що містять норми права” (п. “є” ч. 2 ст. 9 закону);
- “розпорядження голів місцевих державних адміністрацій… накази керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, що містять норми права” (п. “е” ч. 2 ст. 9);
- “акти інших державних органів, що містять норми права” (п. “ґ” ч. 2 ст. 9).
У майбутньому таке розширення поняття “законодавство” даватиме змогу розпорядникам своїми власними актами обмежувати фізичний доступ до своїх приміщень чи заходів. Наприклад, ч. 2 ст. 25 Закону “Про інформацію” передбачає: “Журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб’єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством”.
Також Закон “Про доступ до публічної інформації” встановлює як одну з гарантій доступ “…до засідань колегіальних суб’єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством…” (п. 4 ст. 3). Тобто регламентом місцевої ради чи гіпотетичними правилами допуску в приміщення ОДА вони самі зможуть установити обмеження для допуску громадян чи журналістів.
Як було раніше
До 24 серпня 2023 року термін “законодавство” зазвичай трактувався на основі рішення Конституційного Суду від 9 липня 1998 р.: “У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття “законодавство” включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках – також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади”. Звертаємо увагу, що це тлумачення за ієрархією законотворців спускалося максимум до ЦОВВ.
Власне, на таке тлумачення КСУ цього терміна покликався й Науково-практичний коментар до Закону України “Про доступ до публічної інформації”, співавтором якого виступив, зокрема, й автор цього тексту. Але, по-перше, новий закон дає свіжіше тлумачення терміна, яке тепер матиме пріоритет. По-друге, рішення КСУ стосувалося сфери трудового законодавства, а це не найкращий контекст для з’ясування загального обсягу терміна “законодавство”, адже трудові правовідносини практично не регулюються нормативними актами місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Власне, поки розширений обсяг поняття “законодавство” не введений у дію, громадськості варто передовсім обговорити потенційне звуження можливостей доступу до інформації. А також, можливо, доведеться напрацювати уточнення до норм ч. 2 ст. 25 Закону “Про інформацію”, п. 4 ст. 3 Закону “Про доступ до публічної інформації”, визначивши якого рівня нормативно-правовий акт (і розпорядник) може регулювати винятки з відповідних прав.
