Роки, мов розсідлані коні в тумані сизім летять, летять, летять … У пам’яті професорки Олександри Сербенської зринає залитий сонцем мальовничий Золотий Потік, що на Тернопільщині, де вона з благословення Господа Бога першого дня календарної весни 1929 р. ощасливила своїм народженням батьків, Родину.
Життєвий часопростір Олександри Антонівни наповнений розмаїттям подій, у яких викристалізовується суспільна і особистісна епоха. Відмінне навчання у Бучацькій середній школі, Львівському педагогічному інституті, вчителювання, наполегливе навчання в аспірантурі, захист кандидатської, а у 1992 р. – докторської дисертацій.
Життєдайна науково-педагогічна діяльність всупереч різним ідеологічним перепонам розквітала у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Олександра Антонівна доброзичливо і вимогливо відкриває студентам чисте вікно у великий світ української мови впродовж усієї педагогічної діяльності, яка охоплює також і складні роки (1960-1980) масового зросійщення українців. Я щиро вдячний талановитій Навчительці за доброчесні зерна, які вона засівала і у мою душу.
Господь Бог дарував Олександрі Антонівні мудрість, інтелект, силу волі витримувати натиск кадебістських чисток, спрямованих проти свідомих українських студентів, допомагав не втратити національно-громадянського «Я», не збитися на манівці, а йти чесним шляхом до вершин педагогічно-наукової, активної суспільно-громадянської діяльності.
Професорка, дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка видала понад 30 мовознавчих праць (лексикологія, термінологія, стилістика, діалектологія, словникарство та інші сфери української мови), опублікувала кілька сотень актуальних науково-популярних статей.
Працюючи на кафедрі радіомовлення і телебачення з 1993 р., Олександра Антонівна цілеспрямовано доносить до студентів, працівників телебачення і радіомовлення розуміння особливостей усного мовлення, які у сучасних умовах не лише визначають сутність живого слова, а й сприяють збереженню його краси та природности. У монографії «Голос і звуки рідної мови», яка видана у 2020 р., професорка Сербенська розкрила значення важливих елементів комунікації, пов’язаних із поняттям слухати–чути–мовчати. Переборюючи стереотипне уявлення про звук, Олександра Антонівна показала сучасне розуміння цього феномену, звернула увагу на явище звукосимволізму, що десятиліттями було зігноровано як розділ науки про мову.
За особливі заслуги в розвитку науки і освіти, підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації, довголітню науково-педагогічну та громадську діяльність Вчена рада університету присвоїла Олександрі Антонівні Сербенській почесне звання «Заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка», а указом Президента України нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня. Українськоцентрична національно-духовна осяйність О. А. Сербенської відзначена багатьма іншими нагородами, які наповнені щирою вдячністю за одухотворену науку колишніх і нинішніх студентів.
З роси і води, високодостойна доброчесна Олександро Антонівно. Колектив кафедри радіомовлення і телебачення бажає Вам міцного здоров’я, нових науково-педагогічних здобутків, щасливої Долі Вашій Родині у вільній від московських загарбників-убивць соборній українській Україні. Нехай надалі Вашим духовно-моральним принципом буде псалм: «Надійся на Господа і чини добро, живи на землі і зберігай істину!»
Василь Лизанчук
