Законодавець передбачив, що впровадження норм Закону України «Про медіа» відбувається не одномоментно, а в кілька етапів. Хоча сам Закон діє із 31 березня 2023 року, окремі його положення мають інші визначені дати, коли вони набувають чинності. Це зроблено для того, щоб зробити процес змін у межах медіареформи для суб’єктів у сфері медіа більш плавним і дати час їм адаптуватися. Розповідаємо про зміни, що відбудуться у другий рік дії Закону.
Із 1 квітня 2024 року втрачають чинність:
- ліцензії суб’єктів, які згідно із Законом «Про медіа» підлягають реєстрації і які на день набуття чинності Законом мали ліцензії, видані Національною радою. Це – ліцензії провайдерів, кабельних, супутникових, проводових мовників;
- свідоцтва про реєстрацію друкованого засобу масової інформації;
- свідоцтва про державну реєстрацію інформаційного агентства як суб’єкта інформаційної діяльності.
Із 1 квітня 2024 року набувають чинності положення:
- частина друга статті 42 Закону –
Інформація, що може завдати шкоди фізичному, психічному або моральному розвитку дітей, передбачена частиною першою цієї статті, може поширюватися лінійними медіа з урахуванням обмежень щодо часу поширення програм (у тому числі фільмів) залежно від індексу глядацької аудиторії у сфері медіа (“16” – показ можливий з 22 години до 6 години; “18” – показ можливий з 24 години до 5 години);
- частин десятої – сімнадцятої статті 116 Закону –
До суб’єктів у сфері онлайн-медіа за вчинення незначних, значних та грубих порушень застосовуватимуться усі, передбачені Законом заходи реагування для цього виду медіа. Упродовж першого року дії Закону за порушення законодавства до онлайн-медіа застосовувався лише захід реагування «припис».
Також із 1 квітня частка програм, виконаних державною мовою, у суб’єктів у сфері аудіовізуальних медіа на замовлення (крім аудіальних медіа на замовлення) має становити 10 відсотків (частина дванадцята статті 40 Закону з урахуванням Перехідних положень).
Обсяг частки телеканалів і радіоканалів державною мовою у пакетах, доступ до яких надається користувачам провайдерами аудіовізуальних сервісів, має становити не менше ніж 30 відсотків (частина чотирнадцята статті 40 Закону з урахуванням Перехідних положень).
Із 1 червня 2024 року набувають чинності такі норми:
- пункти 2, 3 частини першої статті 36 Закону в такій редакції:
На території України в медіа та на платформах спільного доступу до відео забороняється поширювати:
2) висловлювання, що розпалюють ненависть, ворожнечу чи жорстокість до окремих осіб чи груп осіб за ознакою етнічного чи соціального походження, громадянства, національності, раси, релігії та вірувань, віку, статі, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, інвалідності;
3) висловлювання, що підбурюють до дискримінації чи утисків стосовно окремих осіб чи груп осіб за ознакою етнічного чи соціального походження, громадянства, національності, раси, релігії та вірувань, віку, статі, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, інвалідності або за іншими ознаками.
Також 1 червня набудуть чинності окремі положення статей 110, 111, 112, що визначають поширення подібних висловлювань як значні і грубі порушення аудіовізуальними, нелінійними аудіовізуальними, друкованими та онлайн-медіа.
Це, зокрема, такі норми статей Закону:
- пункт 1 частини третьої статті 110;
- пункт 2 частини четвертої статті 110;
- пункт 1 частини десятої статті 110;
- пункт 2 частини одинадцятої статті 110;
- пункт 1 частини третьої статті 111;
- пункт 3 частини четвертої статті 111;
- пункт 1 частини третьої статті 112;
- пункт 3 частини четвертої статті 112;
Вони передбачають, що значним порушенням для цих медіа є поширення висловлювань, що підбурюють до дискримінації чи утисків стосовно окремих осіб чи груп осіб за ознакою етнічного чи соціального походження, громадянства, національності, раси, релігії та вірувань, віку, статі, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, інвалідності або за іншими ознаками.
Грубим порушенням є поширення висловлювань, що розпалюють ненависть, ворожнечу чи жорстокість до окремих осіб чи груп осіб за ознакою етнічного чи соціального походження, громадянства, національності, раси, релігії та вірувань, віку, статі, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, інвалідності.
Із 17 липня 2024 року набуває чинності пункт 7 частини восьмої статті 40 Закону:
8. У програмі, у тому числі фільмі, виконаних державною мовою, допускається використання інших мов без дублювання або озвучення у таких випадках:
7) у спонтанних репліках чи виступах учасників програми, що транслюється у прямому ефірі, крім ведучих (дикторів) програми, якщо загальна тривалість таких реплік, виступів не перевищує 10 відсотків тривалості програми. Під час трансляції програми у записі репліки, виступи, що не відповідають вимогам пунктів 1, 4, 6 цієї частини, мають бути дубльовані, озвучені або субтитровані державною мовою.
Також нагадаємо, що з 1 січня 2024 року набули чинності норми Закону «Про медіа», які стосуються обсягів мовлення державою мовою для теле- і радіомовників.
Що змінилося в медіапросторі за рік дії Закону «Про медіа» можна прочитати тут.
