Автор: Тетяна Ніколаєнко
Місяць тому ведуча “UA.Перший” Мирослава Барчук заявила про тиск Офісу президента під час вибору спікерів зі “Слуг народу” для ток-шоу “Зворотний відлік”. Президент в досить зневажливій формі відхрестився від звинувачень. Але про факти тиску повідомили і редактори інших ток-шоу. А вже через деякий час міністр культури Олександр Ткаченко, відповідаючи на питання про фінансування Суспільного і телеканалу ДОМ висловив невдоволення рейтингами “UA.Перший”.
На жаль, ця заява може бути тривожним дзвіночком для суспільного мовника. І влада може змінити принципи формування наглядової ради, віддавши це право Кабміну. Статися це може через правки до законопроєкту 2576.
Чим такі зміни загрожують Суспільному і чому це буде відкатом назад, Цензор.НЕТ поговорив з головою наглядової ради “UA: Суспільне мовлення” Світланою Остапою.
– Останнім часом навколо Суспільного сталось кілька скандалів. Один – навколо програми “Зворотний відлік”, ведучі якої поскаржились на тиск влади під час вибору спікерів. Другий – невдоволення міністра культури Олександра Ткаченка рейтингами суспільного мовника. Звідси питання, чи не спроба це “закрутити гайки” Суспільному, і що врешті-решт відбувається?
– Відбувається те, що влада почала придивлятися до Суспільного як до медіаресурсу, який можна використати з політичною метою. Практично весь час представники нової влади, серед яких багато телеменеджерів чи кінопродюсерів, на мій погляд, неправильно оцінювали реформу Суспільного мовлення. Вони постійно нас порівнювали з комерційними каналами, оцінювали рейтинг лише “UA.Перший”. Це неадекватна оцінка.
– А чому вона неадекватна?
– Тому що, по-перше, Суспільне створювалося не як комерційне. Рейтинг – важливий показник збільшення аудиторії, але не це головна мета будь-якого суспільного мовника в світі. Головна мета – це довіра суспільства. По-друге, в оцінці роботи Суспільного багато політики. Влада, включаючи главу держави, досі нас називає державним каналом. Вони не зрозуміли суті реформи Суспільного, що воно замінило державне мовлення, яке раніше лишень прославляло владу. Суспільний мовник має надавати суспільству достовірну та збалансовану інформацію, посилювати критичне мислення, зменшувати тривожність, бути надійним та безпечним джерелом інформації.
Думаю, що вони називають нас “державним каналом”, бо Суспільне, як і раніше державне, фінансується з державного бюджету. Але в України немає іншого способу фінансувати такого великого мовника. В нас неможливо зараз запровадити якісь додаткові податки чи просити населення напряму фінансувати. Україна виконала зобов’язання перед Радою Європи позбутись державних мовників і створити Суспільне. Держава, ухваливши відповідний закон, зобов’язалась утримувати мовника з державного бюджету.
Водночас, на відміну від державних мовників, на Суспільному інші керівні органи. Тепер уже не парламент, не президент, не уряд призначає керівника, а робить це наглядова рада у прозорий спосіб на конкурсній основі. Контентна політика відрізняється від державної – це абсолютно збалансована подача інформації, рівновіддалена від всіх політичних сил. І це не дуже подобається владі, бо впродовж кількох десятиліть звикли, що УТ1/Перший національний – це їхній канал за замовчуванням.
А Суспільне — це найбільша незалежна медіакорпорація країни, не залежить від олігархів чи політиків, не обслуговує інтереси бізнес-структур і органів влади, належить суспільству і дбає передовсім про його інтереси.
– Раніше достатньо було подзвонити і сказати, кого ми хочемо бачити на ефірах і який сюжет треба зробити.
– Так, дзвонили напряму керівнику каналу і казали: надішли сюди камеру, надішли туди камеру, тому що тут ми сьогодні дорогу відкриваємо, а тут біля дитячого садочка червону стрічку перерізаємо.
– А зараз такі намагання є?
– Намагання є, але вже не в такий прямий спосіб. Тому що Зураб Аласанія – перший керівник Суспільного – все це припинив. Всі ці “подзвонки” припинялись на ньому і далі не рухались. Він відмовляв і друзям, і не друзям, пояснюючи, що ніхто не має права втручатися в роботу новинної служби. Бо це нормальна політика для таких мовників, коли редактори самі вирішують, які новини треба робити, орієнтуючись на аудиторію, а не позицію керівництва чи власника.
– Але, оскільки ви фінансуєтесь з держбюджету, мені здається, що можна говорити про такий непрямий тиск, як вічні недофінансування мовника. Нема потрібних тем/облич – немає грошей?
– Так було всі попередні роки, коли хронічно не додавали коштів. Причому попередня влада добре розуміла значення цієї реформи. Але ображені за журналістські розслідування намагалися на нас тиснути у такий спосіб. І публічна мотивація була логічна: у нас війна, грошей нема. Тобто вони хотіли, щоб ми зі старого автомобіля з викруткою у гаражі зробили “Теслу”. Це було дуже важко, але ми втримались.
Нова ж влада, мені здається, навіть суті реформи не розуміє, вони постійно говорять лише про рейтинги. Я написала велику публікацію, де пояснила, що Суспільне мовлення – це не лише UA.Перший. І що не можна оцінювати роботу великої корпорації, дивлячись тільки на рейтинг одного телеканалу. Бо відповідно до великого соціологічного дослідження, зробленого наприкінці минулого року, видно, що наша загальна аудиторія 13 мільйонів. Тобто 13 млн людей отримують інформацію з різних платформ Суспільного.
– Я думаю, що навіть не всім читачам Цензор.НЕТ відомі всі складові НСТУ. Що входить до корпорації Акціонерне товариство “Національна суспільна телерадіокомпанія”?
– Суспільне створилося у січні 2017 року. Наразі – це два загальнонаціональні канали (“UA: Перший” і “UA: Культура”), три канали “Українського радіо” (УР-1, “Промінь” і “Культура”), 23 регіональні філії в областях і “UA: Крим”, уже досить потужна діджитал-платформа, крім того це оркестр, три ансамблі, хор і Будинок звукозапису. До речі, такі підрозділи є в багатьох суспільних мовників у світі. Ребрендинг загальний ще триває, поки ми до всіх платформ додали часточку UA і двокрапку.
Це велика корпорація, у якій на момент об’єднання було 7 500 працівників. У 2018 році скоротили 3 тисячі працівників, торік ще триста. Зараз працює понад 4100. Крім того, нам у спадок дістались невідремонтовані будівлі, неоформлені земельні ділянки, старе обладнання…
– Я так розумію, що дехто вам пропонує продати це майно і так себе фінансувати?
– Ми чуємо таке навіть від народних депутатів, але вони вочевидь не читали чинний закон, бо згідно з ним нам заборонено продавати майно. Ми його можемо лише здавати в оренду. І коли влада нам закидає, що на “UA: Перший” іде 2,2 мільярда, то це дезінформація. Ще раз повторюю, що стільки грошей не йде. Якщо бути точним, то на 4 канали – “UA: Перший”, “UA: Культура”, “UA: Крим” та “UA: Київ”, які розміщені в центральній дирекції в “олівці” – іде 449 мільйонів. І порівнювати нас із комерційними мовниками вкрай неправильно. Перший канал практично ніколи не мав високих рейтингів, і збільшити рейтинг з низьким фінансуванням не зможе ніхто. І звичайно, нас обурює, що міністр культури, знаючи всю цю ситуацію зсередини, з парламентської трибуни заявляє, що на “UA: Перший” іде 2 мільярди, а рейтинги низькі.
– Яку мету може переслідувати міністр такими заявами? Може це якесь відлуння старих часів, коли “1+1” запускало свого іномовника, яке не знати чим завершилось?
– Нічим не завершилось, все припинилось, бо на це теж потрібні були кошти.
Тільки можу здогадуватися про мету таких заяв. Ще пам’ятаю, як Олександр Ткаченко після приходу до влади Віктора Ющенка виступав за створення суспільного мовника, але тоді його так і не створили. Може, на нього так вплинула робота на комерційному каналі Коломойського. Але він нам постійно дорікає низькими рейтингами, порівнюючи нас то з каналом НАШ, то з каналом УНІАН. Він добре знає, що крім старих будівель нам дісталась ще і стара аудиторія УТ-1, яка завжди була старшою 65+, і коли Зураб Аласанія прибрав з ефіру токсичний контент, а на новий не було коштів, то рейтинг ще більше обвалився.
– Що мають на увазі під токсичним контентом? Програми на зразок “Надвечір’я”, яку дуже любили бабусі?
– Ні, точно не “Надвечір’я”. Це якраз була хороша передача для аудиторії Першого національного. На жаль, легендарна ведуча Тамара Щербатюк померла. Але мова не про цю передачу. Мова про концерти Поплавського, сумнівні джинсові програми. За Януковича рейтинг каналу трохи піднявся, коли ним керував Єгор Бенкендорф, бо він з Інтера перетягнув серіали для повторного показу, наші люди люблять мильні опери. І за рахунок цих серіалів та концертів рейтинг тоді трохи виріс, але все одно був низький порівняно з комерційними каналами.
– Можна сказати, яка сума потрібна, щоб закуповувати наші, турецькі, європейські серіали, і чи вистачає на це бюджету, який є зараз?
– Коштів цього року вистачило б, якби вони були виділені відразу і всі. А так кошти з держбюджету виділяються приблизно рівними частинами щомісяця. Закупівлю серіалів з довгими правами можна зробити або з комерційних надходжень, або з капітальних видатків. А в нас на цей рік ніби й запланували 2,2 мільярда, але 400 мільйонів – зі спеціального фонду, який наповнюється податками з лотерейного бізнесу. І саме в ці 400 мільйонів були зашиті капітальні видатки, а з цих грошей на кінець жовтня ми отримали лише 60 мільйонів. Це кошти, які мають іти на закупівлю прав за чемпіонат світу з футболу (нам у спадок ще лишився старий договір на Катар-2022, і ми маємо його виконати), Олімпійські ігри. І цих капітальних видатків не вистачає для купівлі великої кількості фільмів і серіалів.
– Як це можна змінити на краще?
– У Верховній Раді зареєстрований законопроєкт, який дозволив би нам працювати по-іншому. Якщо тезово, то він пропонує створити законодавчі умови для спільного виробництва контенту, в тому числі з міжнародними компаніями. Це важливо. Тому що попередній міністр культури Бородянський нам казав: “Не женіться за рейтингами, ви за ними не вженетеся ніколи. Ви будете закупляти нове обладнання, у щось вкладати, але поки ви щось створите, все застаріє. Тому краще замовляйте незалежним продакшнам, у яких усе є, і обладнання, і професійні кадри. Замовляйте їм контент, який лягає у місію Суспільного. Щоб це не була жовта розважалівка, а, наприклад, серіал про Лесю Українку”.
Так от цей законопроєкт №2576 лежить з грудня 2019 у Верховній Раді і не виноситься на перше читання. Там ще створюються умови для тривалого понад один рік виробництва контенту, фільмів і серіалів, бо зараз ми змушені працювати в рамках одного року. А фільми ж виробляються не за два місяці. Іноді на це потрібно два-три роки. Зараз у НСТУ складні процедури узгодження через Кабмін. Також цей законопроєкт мав би врегулювати питання авторських прав. Крім того, ми б отримали змогу витрачати кошти на промоцію контенту з держбюджету. Крім того, прописується, що у Суспільного є не тільки платформи телебачення і радіо, а й діджитал. У нас молода аудиторія саме на діджитал платформах.
Ми чекали ухвалення цього законопроєкту, але зараз після кількох заяв влади вже є побоювання, чи не змінять вони закон так, що це поставить під удар незалежність компанії. У законопроєкті ще встановлюється виплати за витрачений час для членів наглядової ради, бо ми тут виконуємо обов’язки на волонтерських засадах. Нам ніхто не платить по 300 тисяч, як в “Укрзалізниці”.
– Якраз один із закидів до Суспільного, який я бачила, що, мовляв, ви все витрачаєте на зарплати, а не на контент. То які зарплати в керівництва і працівників НСТУ?
– Питання зарплат дуже гостро стояло до цього року, бо у працівників компанії були низькі зарплати (окрім голови та членів правління). Особливо в регіонах. Кілька років наглядова рада добивалась запровадження грейдингової системи, і врешті цього року вона запроваджується. Дякувати Ernst & Young, які провели дослідження, порівняли з зарплатами на медіа ринку і розробили нам цю систему грейдів і вилки в середині грейдів.
Досі читаю закиди, що голова і члени правління отримують мільйони. Хоча зарплата голови правління до листопада була 118 тисяч гривень, у членів правління – 98 тисяч. У Зураба Аласанії перші роки була ставка 76 800, з вирахуванням податків він отримував трохи більше 50 тисяч. Для порівняння, керівник загальнонаціонального комерційного каналу отримує приблизно 35 тисяч доларів. А всі кричать про якісь шалені гроші. Майже всім працівникам по грейдах піднялась зарплата. Плюс грейдингова система передбачає можливість щоквартального преміювання (окрім голови і членів правління). Правління матиме змогу раз на рік отримати премію, і то після звіту. Її розмір визначатиме наглядова рада.
– Я ще спитаю про законопроєкт 4113, бо під час його розгляду виплило листування “Слуг”, де вони хотіли змінити правила формування наглядової ради, бо Суспільне їх “мочить”, а в наглядовій раді сидять представники колишньої влади. Яка зараз ситуація в наглядовій раді?
– Цей закон був ухвалений в лютому 2021. Там була усунена колізія. Депутатські фракції і групи, які розформовані, або сформувались після делегування членів наглядової ради НСТУ депутатськими фракціями і групами поточного скликання, не зможуть делегувати представників до Наглядової ради. Також збільшився строк повноважень членів наглядової ради з чотирьох до п’яти років, який відповідатиме строку повноважень парламенту. Зміни передбачають, що депутатська фракція і група у разі дострокового припинення повноважень свого представника у наглядовій раді НСТУ, може делегувати іншого, одначе “строк повноважень такого члена визначається в межах невідбутого строку повноважень члена, що достроково припинив повноваження, з урахуванням положень цієї частини“.
– Просто це нагадувало спробу встановити контроль над наглядовою радою…
– Над наглядовою радою контроль встановити важко, тому що вона обирається так: 9 представників від громадських сфер, які прописані в законі, решта делегуються від парламентських груп і фракцій. Це не мають бути політики і чиновники, а експерти, які хочуть робити реформу. Поки більшість членів наглядової ради хочуть здійснювати реформу. У нас законом чітко визначені повноваження: ми вирішуємо ключові стратегічні питання компанії — від обрання виконавчого менеджменту до затвердження річних планів та прийняття результатів аудитів; не втручаємось в редакційну політику, в поточну господарську діяльність; обираємо 5-х членів редакційної ради і затверджуємо редакційний статут, а далі за його виконанням стежить редакційна рада. В нас, до речі, вона дієва і, на відміну від багатьох телеканалів, вона жива.
– Чим закінчилась історія зі “Зворотним відліком”? Була зустріч і в Офісі президента..
– Це питання розглядалось на раді по свободі слова при Офісі президента і прийнято рішення, що прямого тиску не було. Це передбачає, що опосередкований був, але ж зараз ніхто ЦУ на бланку з печаткою не надсилає. Також 3 листопада це питання розглядалось на Комітеті свободи слова, ми там були з Мирославою Барчук. В принципі можу сказати, що війни немає, “Слуги” ходять і на цю, і на інші програми Суспільного.
Якщо ви читали стенограму засідання ради по свободі слова при Офісі президента, то знаєте, що ця проблема є у всіх, хто виробляє суспільно-політичні ток-шоу. Про це говорили і Єлізаров з “Савік Шустер студіо”, і Влащенко з “України 24”. Тому добре, що Мирослава Барчук його піднесла в публічну площину. Хоча, можливо, цього б і не сталося, якби не влог Сергія Лещенка, який звинуватив програму і Суспільне в незбалансованості. Мирослава була дуже цим обурена, бо вони зробили все можливе, щоб такого не було. На Комітеті свободи слова Барчук також сказала про чорний піар на її адресу, який триває.
– Ще ж є заява Лещенка, який вимагає оцінити етичність поведінки Мирослави, бо він не погоджується з тим, що вона може його оцінити в ефірі іншого каналу з негативними епітетами.
– Він надіслав на моє ім’я звернення, щоб я дала оцінку відповідно до Кодексу етики українського журналіста. І ще одне звернення надіслав у Комісію з журналістської етики. КЖЕ може розглядати таке звернення відповідно до цього кодексу. Я переправила цей лист в комісію з корпоративної етики НСТУ, яка має надати відповідь Сергію.
– Наостанок, повертаючись до тієї перестороги, про яку ви говорили, що деякі законодавчі ініціативи можуть погіршити ситуацію з незалежністю Суспільного. Про що йдеться?
– Улітку заступник глави ОПУ Кирило Тимошенко в інтерв’ю “Інтерфакс-Україна”, зазначив, що, на його думку, Суспільне працює неефективно, і треба, щоб наглядову раду і голову наглядової призначав Кабмін. Тоді була наша заява, що це наступ на незалежність суспільного мовника. У вересні уряд України відповів на скаргу на платформі Ради Європи стосовно загрози незалежності Національної суспільної телерадіокомпанії України через слова представника Офісу президента Кирила Тимошенка, зауваживши, що “Кирило Тимошенко висловив свою думку у відповідь на питання журналістів, які задавалися в ході інтерв’ю, але він не робив окремої заяви”. Але думаю, що ця ідея в ОПУ не зникла, й її можуть реалізувати через внесення змін до закону про Суспільне.
– Не думаєте, що після того, як влада в останні тижні втратила такі майданчики, як телеканали Ахметова, вирішить встановити повний контроль над Суспільним?
– Я цього не виключаю. Але у такому разі – це буде повний відкат реформи і повернення до державного мовлення. Україна йшла до створення Суспільного 20 років. Старт цій реформі дала Революція Гідності. Сподіваюсь, народні депутати про це пам’ятають.
Тетяна Ніколаєнко
