Заступниця шефредактора «Детектора медіа» Світлана Остапа виступила у Верховній Раді під час парламентських слухань «Безпека діяльності журналістів в Україні: стан, проблеми і шляхи їх вирішення».
Основною темою її промови стала свобода слова в українському телепросторі.
Наводимо повний текст виступу Світлани Остапи.
«В Україні немає державної цензури, але журналістику не можна назвати вільною: найбільші медіавласники використовують свій медійний ресурс як інструмент піару, прихованої реклами, економічної та політичної боротьби.
Щодня моніторинги «Детектор медіа» фіксують у новинах олігархічних каналів піар та приховану рекламу власників, їхнього бізнесу. Мета таких новин — не поінформувати аудиторію, а просунути інтереси власника. Тут не йдеться про незалежну редакційну політику.
На каналі «Україна» – прихована реклама та піар Ріната Ахметова, а на «Інтері» — ОПЗЖ та Юрія Бойка. Канал «1+1» відверто «мочить» політичних опонентів Ігоря Коломойського та «Слуги народу».
Менеджери і журналісти каналів «112» та NewsOne говорять про утиски та наступ на свободу слова, але мовчать про те, як їхні програми просувають ОПЗЖ, Віктора Медведчука та проросійську риторику «миру за будь-яку ціну».
Не думаю, що перетворення телеканалів на прибутковий бізнес змінить ситуацію. Ринок поділений між олігархами, для яких медіа — це інструмент влади, а не джерело доходу.
Влада своїми діями (навмисними провокаціями) та риторикою ставить під сумнів важливість медіа як суспільного інституту та підзвітності держави ЗМІ. Водночас ні перші особи держави, ні правоохоронні органи не перешкоджають агресивній кампанії проти медіа, яку провадять, зокрема, колишній соратник Януковича Андрій Портнов, представники проросійського видання «Страна.ua» та медіа Медведчука. Метою останніх, окрім залякування журналістів, є також профанація самого поняття журналістської професії. Дедалі відвертіше поширюючи меседжі, співзвучні з кремлівською пропагандою, телеканали Медведчука за підтримки «Інтера» та ЗМІ близьких до ОПЗЖ, роздмухують істерію на тему «загрози свободі слова», «закриття телеканалів» тощо. Таким чином ці канали захищаються від обґрунтованих претензій із боку регуляторних органів, і відвертають увагу українського суспільства та міжнародних організацій від реальних проблем медіа в Україні.
Все перелічене вище загрожує існуванню в Україні журналістики як професії. У нас журналістом називає себе і юрист Портнов, і народний депутат Кива. На підставі того, що вони телеведучі. Вважаю, що журналістом може називати себе той, хто має основний прибуток від журналістської діяльності, дотримується Кодексу етики українського журналіста. Думаю, більшість так званих журналістів про нього й не чули.
Журналістське середовище, на жаль, також розділене. Розділене через ворожнечу між власниками їхніх медіа, через політичні вподобання. Все це ослаблює професію зсередини.
Деякі діячі закидають нам, що ми ділимо журналістів на хороших і поганих. Ні, ми ділимо на журналістів і не журналістів. Бити нікого не можна. Але чи можна вважати, перешкоджанням саме журналістській діяльності напад на тих, хто робить т.зв. розслідування проти бізнесконкурента власника на замовлення самого власника? На мою думку, ні. І нехай не прикриваються ті, хто постраждав, журналістським статусом.
В Україні без сильної журналістської організації, чи об’єднання організацій, якому б довіряла більшість журналістів, ми не зможемо ефективно захищати наші права і професію.
Пропоную до рекомендацій слухань включити тезу про те, що поняття професійного журналіста потребує перегляду і чіткішого визначення, з урахуванням викликів інтернетної епохи, дезінформації і популізму. Треба прив’язати журналістську діяльність до журналістських стандартів. Професійний журналіст має дотримуватися Кодексу етики українського журналіста»
