В Брюсселі завершили показ нашого фільму “Звільнити слово” (Free the Voices) — про українських журналістів у російському полоні.
Після показу мала змогу модерувати дискусію за участі Олени Цигіпи та Ricardo Gutiérrez, де говорили, зокрема, про те, чому важливі персональні історії в такій темі, як свавільні затримання журналістів.
Тому що це свідчить про систему, про порушення прав людини, які повторюються від одного випадку до другого, про роль російської держави у створенні і підтриманні цього механізму. І європейські інституції мають бачити за окремими випадками систему катувань і тиску на цивільних українських журналістів.
Також важлива, і я про це зазначила, правова експертиза цих випадків. Фіксувати й аналізувати порушення, використовуючи такі персональні історії.
І третє — підтримати сімʼї, які чекають на своїх рідних не місяцями, а роками. Чиї права також порушують, хто в пошуку грошей на адвокатів, на посилки, на листування з рідними, на інші витрати.
Показ фільму “Звільнити слово” відбувся за підтримки Міжнародної комісії зниклих безвісти та NORAD, у партнерстві з Європейською федерацією журналістів та Brussels Press Club.
