Він був, мабуть, першим журналістом, який загинув у незалежній Україні. Вадим Бойко був яскравою непересічною особистістю, талановитим журналістом. Багато людей ще пам’ятають, як пізнього вечора на УТ-1 прорвався Степан Хмара і приголомшив тих, хто ще не спав, страшною звісткою про загибель Вадима Бойка. Колеги і друзі Вадима Бойка стверджували, що його загибель не була випадковою. На той час він вів розслідування куди поділися гроші КПУ, після її заборони Президією Верховної Ради УРСР.
Чи повірили Президенту Л.Кравчуку, який на всю країну оголосив, що Вадим Бойко загинув від вибуху телевізора в своїй кімнаті гуртожитка в Києві. Вибуху надзвичайно потужного. Кримінальну справу за фактом загибелі журналіста відкривали тричі. І тричі закривали, кваліфікуючи як нещасний випадок.
Він рішуче виступав за справжню свободу слова, становлення конкурентноспроможного українського телебачення, проводив журналістські розслідування в пошуках “золота КПРС”, загубленої бібліотеки Ярослава Мудрого. Він порушував теми, про які тоді боялися говорити. Народився Вадим Бойко у м.Світловодську на Кіровоградщині. Із золотою медаллю закінчив школу. Навчався на факультеті журналістики Київського державного університету ім.Т.Шевченка. Після закінчення з відзнакою університету в 1984 р. мав можливість стати власкором по Україні газети “Комсомольская правда”, але добровільно поступився цим місцем однокурсниці Ользі Мусафіровій.
З 1984 р. працював редактором програми “Молодіжна студія “Гарт” ” на Українському телебаченні, яка була найбільш прогресивною телевізійною програмою того часу на УТ, ковтком свіжого повітря. “Студію “Гарт”” постійно відсовували все ближче до ночі, вона “мозолила очі” владі, але люди чекали і дивилися її. Ведучих було декілька, але передачі, які вів Вадим Бойко, були найяскравішими. Їх чекали і обговорювали. Найвідоміші його сюжети “Про Голодомор в Україні 1932-1933 років”, “Перепоховання в Києві Василя Стуса”, “Правда про Чорнобильску трагедію”. Гострі публіцистичні матеріали Вадима Бойка друкувала не лише столична, а й закордонна преса.
З прізвища Вадима Бойка починається сумний список загиблих журналістів на стелі пам`яті, що відкрита в Києві в 2005 р. Вже посмертно Вадим Бойко був нагороджений орденом Литовської республіки за сюжет про події в Литві. На його честь у Кременчуці і Світловодську названо вулиці, на яких встановлені барельєф і пам’ятна дошка. На Полтавщині засновано іменну обласну премію, а також Всеукраїнський конкурс молодих журналістів пам’яті Вадима Бойка.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
