У Львові у Будинку офіцера, що на вулиці Театральній, у день вшанування пам’яті Героїв Крут (29-го березня 1918 р) відбувся показ фільму “Саліна – очима нащадків”.
Ініціатор показу фільму – Львівська обласна спілка журналістів за сприяння Будинку офіцера.
Автори ідеї: Іван Скіряк, Микола Сенейко. Режисер Іван Скіряк Оператор постановник. Володимир Рапавий.
Генеральний продюсер. Ярослав Климович. Директор Михайло Кондрин
Автори та ідейники фільму нагадали у стрічці про страшну трагедію українців періоду Другої світової війни, коли німецькі війська перейшли кордон і зайшли на територію Львівщини. Під час відступу радянських військ каральні загони КДБ, НКВС намагалися знищити якомога більше українців і саме на Старосамбірщині вони скоїли один із своїх найстрашніших злочинів: на солеварні Саліна вбили, закатували понад 3,5 тисяч українців…
У фільмі озвучено спогади свідків цих страшних подій червня 1941-го року, а однією із ключових фраз стрічки стала фраза: “остерігайтеся москаля”…
Історія злочину
В урочищі Саліна, на території солеварного заводу між Добромилем і селом Ляцьке, у перші дні радянсько-німецької війни органи НКВС перед відступом стратили понад три з половиною тисячі осіб.
Сюди привели і тисячну колону політичних в’язнів із Перемишльської в’язниці, а також позвозили убитих українців з довколишніх тюрем. Спочатку людей розстрілювали, пізніше катували дерев’яними молотами для трамбування солі й кидали до соляної копальні.
Причиною масових розстрілів у переповнених катівнях прифронтової зони став наказ № 2445/М наркома держбезпеки Всеволода Меркулова від 23 червня 1941 року.
Безпосереднім свідком цих подій став Йосип Мешкало, тоді 10-річний хлопець, який разом із мамою, працівницею солеварні, мешкав на території заводу.
Свідчення свідків, які довго не наважувалися давати якусь інформацію, записала Марія Прокопець.
Лише першого дня, 26 червня 1941 року, з четвертої копальні витягнули 912 трупів ! Понівечені тіла витягували п’ять днів. Німці змусили це робити добромильських євреїв, яких потім… розстріляли.
Трагедія Саліни стала швидко відома. Сюди приїжджали люди, сподіваючись знайти серед загиблих родичів, що в тюрмах пропали безвісти. Тих, кого вдалося впізнати, забирали додому. Останки, які вже не можна було ідентифікувати, поховали у спільній могилі в лісі неподалік шахти. Частина замордованих так і залишилась на дні копальні.
У наш час в останню неділю червня на Саліні щорічно поминають жертв комуністичного терору.
У 1996 році тут встановили пам’ятник – людина, яка виринає із глибин шахти, здіймаючи роз’їджені сіллю руки до неба. Згодом біля пам’ятного знаку звели ще й капличку, де відправляють панахиди. Щоправда, останніми роками людей, які збираються на місці страшної трагедії, дедалі менше.
У Саліні і досі не провели ексгумації останків і не встановили імен замордованих тут людей. До того ж, донині на державному рівні Саліни не визнано пам’яткою історії як місце масового поховання жертв репресій тоталітарного режиму.
Незабаром фільм з’явиться у мережі Youtobe
Головне фото Катерини Москалюк.
https://www.youtube.com/watch?v=0XbGOl7NJec
