Очікувана з позитивною надією інаугураційна промова Президента
України В. О. Зеленського збурила в українському суспільстві сум’яття,
викликала сотні запитань стосовно Долі відновленої незалежності України.
Правда, чимало його шанувальників безмежно тішилися і бурхливо аплодували
його емоційному виступу. Насправді, пан Зеленський ґрунтовно не розкрив, не
схарактеризував оптимального шляху, не назвав конкретних кроків розв’язання
жодної проблеми розбудови Держави (інформаційно-психологічна і військова
агресія Російської Федерації проти України, розвиток економіки і національної
культури, утвердження української мови в усіх клітинах державного і
суспільного організму, підвищення заробітної плати і пенсій, зниження вартості
комунальних послуг тощо). Як не дивно, але з президентської трибуни знову
звучали привабливі передвиборчі популістські обіцянки.
Постає запитання: «Що означає фраза − «найперше завдання –
припинення вогню на Донбасі?» Безперечно, кожний житель України хоче,
щоби Росія припинила війну проти українського народу, вивела з нашої землі
своє військо, забрала всю зброю. Тоді може настати справедливий мир. Для
українських патріотів мир у соусі поразки – це не мир, це – вічна ганьба.
Москва підступно розпочала війну, то вона має припинити загарбання
українських земель, повернути Україні підступно захоплені території. Якщо у
свідомості В. Зеленського таке розуміння складної ситуації, то його
підтримають українці у боротьбі за справедливий мир.
Триває аналіз діяння В. О. Зеленського, яке досі у небезпечному тумані.
Тим часом на політичний олімп вилазять із укриття різні Вітренки,
Коломойські, Портнови, Шустери. Шлють отруйні меседжі з Московії Азарови,
Януковичі. До безмежності розперезалися в телерадіоефірі Рабіновичі, Кернеси,
Новінські, Бойки, Вілкули, Добкіни, Киви, Балицькі, Молчанови, Мураєви,
Німченки, Червоненки, Шуфричі та інші руйнівники українськості в Україні.
Важливий заклик В. Зеленського до єдності , на жаль, не дає відповіді, на
яких засадах українське суспільство має ставати органічно єдиним і
цілеспрямовано долати зовнішніх і внутрішніх ворогів української України,
здійснювати національну ідею державотворення. Прошу не лякатися
гуманістичного вислову «українська Україна». Суть його полягає у тому, що
кожна Людина, незалежно від національності, яка живе на одвічно українській
землі, має сформувати у собі патріотичне переконання, щоби з гідністю
стверджувати: «Я українець – російського походження!», «Я українець –
єврейського походження!», «Я українець – угорського походження!», «Я
українець – болгарського походження!»… Тобто, кожний громадянин України,
насамперед Президент, який присягнув на вірність українському народові, має
працювати, діяти, творити на засадах україноцентризму, органічною складовою
якого є людиноцентризм. Адже народ, який себе поважає, розвивається на
морально-духовних, національних цінностях – японоцентризму,
польськоцентризму, хорватоцентризму, москвоцентризму… Україноцентризм –
це світоглядна, філософська, морально-ідеологічна, громадянська, духовно-
національна позиція. Україноцентризм вбирає у себе не лише етнічні українські
неповторні особливості, а й цінності національних меншин, які живуть в
Україні і Україна для них рідна Батьківщина, а не місце для аморального
збагачення.
Всі факти, події, явища Президент України, команда Зе покликані
оцінювати з позиції інтересів української людини, української родини,
українського суспільства, Української Держави. Якщо всі аспекти
державницької праці В. О. Зеленського і його службовців будуть прозоро
вписуватися в інтереси європейського вибору України, національного розвитку
культури та економіки, української мови, духовності, матеріального добробуту,
то свідомі українці, безперечно, допомагатимуть і підтримуватимуть
Президента. Якщо ж В. О. Зеленський разом з прибічниками тишком-нишком,
приховано, улесливо захоче повернути Україну у зловороже лоно Російської
імперії (на це спрямована вся ідеологія, політика Кремля, російсько-українська
війна та вчинки ненависників української незалежності в Україні), то всі
громадяни українськоцентричного мислення згуртованою, потужною силою
стануть на захист природніх прав українців мати духовно соборну українську
Україну.
Ці думки навіяли досі «засекречені» мотивації В. Зеленського отримати
булаву та перші кроки на посту Президента. Чи справді Володимир Зеленський
разом з патріотами працюватиме так, щоби збудувати унітарну Україну
новітніх соціально-моральних та національно-інтелектуальних можливостей, у
якій би кожна людина незалежно від національної приналежності мала
можливість реалізувати свої фізичні, професійні, духовні здібності. Щоби
здійснилося таке гуманістичне прагнення, то Президент В. Зеленський разом зі
своєю командою, Верховною Радою, Урядом, усіма свідомими українцями має
зупинити зовнішній і внутрішній реванш антиукраїнських сил, які організовує,
підтримує, підгодовує московський Кремль – одвічний ворог України.
Надзвичайно складно бути Президентом у сучасних умовах потужного
агресивного, колоніального наступу Російської Федерації проти України.
Президентові П. О. Порошенку вдалося не знищити демократію і свободу
слова, з допомогою європейських та американських країн завдяки героїзму
українських захисників зупинено московських загарбників, збережено
незалежність України. Хоч повільно, але розв’язували соціально-економічні та
мовно-культурні проблеми. Новому Президентові потрібно не руйнувати у
важких умовах позитивно досягнуте, а поглиблювати, розвивати, утверджувати
на засадах україноцентризму духовно соборну Українську Державу, щоби
українці, за висловом В. Зеленського, не плакали, а продовжували
насолоджуватися «95 кварталом».
У зв’язку з тим, що, як сказав В. Зеленський, кожний громадянин України
уже президент, то, дуже важливо, щоби обраний справжній Президент не
перекладав свої обов’язки на всіх та будь-кого, а відчував глибинну внутрішню
потребу працювати заради формування у свідомості кожного українця
державницького мислення, національної гідності, морально-духовних
цінностей. За таких умовов нинішні ілюзорні обіцянки В. О. Зеленського
завдяки українськоцентричній політиці, цілеспрямованій, сумлінній,
продуктивній праці усіх громадян матимуть можливість перерости,
перетворитися у духовно-матеріальне Добро і українська Україна далі
розвиватиметься у сузір’ї цивілізованих країн.
Василь Лизанчук
Заслужений професор
Львівського національного університету
імені Івана Франка
