26 квітня 2023 р. у Львівському центрі журналістської солідарності відбулась зустріч з з керівницею Білоруського інформаційного центру (БІЦ) у Львові, журналісткою Аліною Рудіною, правозахисницею Free Belarus Center Анісією Гурською і головою ГО «Західний інформаційний фронт», співзасновником БІЦ у Львові Юрієм Кмітем.
Як зазначив керівник Львівського ЦЖС Андрій Болкун, сьогодні інформаційні війни є одним з основних елементів у протистоянні західної демократії тоталітарним режимам. “Білорусь стала своєрідним жорстоким експериментальним майданчиком, де брехлива пропаганда десятки років вимивала з мізків людей будь-яку правдиву інформацію і здатність критично мислити. Але попри це наші сусіди-білоруси здатні на внутрішній спротив, однак для цього мають скластися відповідні карти на світові геополітичній карті. І роль України, українських журналістів у допомозі своїм білоруським колегам є дуже важливою”, – підкреслив Андрій Болкун.
Україна після 2020 року стала другою домівкою для багатьох тисяч білорусів після силового захоплення влади режимом лукашенка. Розгін масових протестних акцій і жорстокі репресії, що не припиняються дотепер, змусили багатьох покинули батьківщину. Проте після повномасштабної російської агресії з використанням білоруської території частина з них покинула й Україну. Залишилися найстійкіші. В чому причина цього, яким є життя білорусів в Україні загалом і Львові зокрема. Про це представники львівських медіа довідалися під час презентації Білоруського інформаційного центру (БІЦ) у Львові.
За
словами Аліни Рудіної, Білоруський
інформаційний центр створений понад
рік тому. Його створення було радше
експериментальним проектом. За що Аліна
подякувала Юрію Кмітю як співзасновнику,
який пішов на такий ризик.
«Ми
просто намагалися певним чином більше
висвітлювати те, що відбувається в
Білорусі, та доносити це до української
аудиторії. Я чудово розумію, що не надто
приємно читати про якісь чужі біди, коли
у своїй країні біда, однак ми зрозуміли,
що між нами є багато спільного, що ми є
сусідами та що нам бракує знань один
про одного, і зрозуміли ми це надто
пізно. Зараз ми намагаємось виправити
цю проблему, ми намагаємось відштовхнутись
від того що у нас є спільного, знайти
спільні культурні особливості. Навіть
варто згадати, що зараз у нас роковини
Чорнобильської катастрофи,
від якої постраждали обидві наші нації,
і для нас це дуже важлива дата», –
сказала Аліна Рудіна.
Правозахисниця Анісія
Гурська із березня минулого року
займається темою прав білорусів в
Україні. Її діяльність розпочалася з
рішення від 25 лютого 2022 року Національного
банку України заблокувати усі рахунки
резидентів Білорусі та росії.
«Нацбанк
дуже цікаво трактує резидентство. Він
каже, що усі громадяни інших країн є
резидентами, не зважаючи на те, що вони
можуть мати в Україні чинний вид на
проживання (постійне чи тимчасове), можуть
мати статус біженця чи щось таке, цих
людей усе одно вважають резидентами
країн агресорів. Я особисто стикнулася
зі ситуацією дискримінації, коли не
змогла подати документи на легалізацію.
Тоді ми зрозуміли, що існує проблема,
почали її досліджувати, провели моніторинг
і відтоді ми виокремили низку проблем,
якими я тепер займаюся», –
розповіла Анісія.
«Наше завдання полягає в пошуку комунікаційних майданчиків, у допомозі білоруській опозиції шукати правильні шляхи до визволення, щоб отримувати підтримку в Європі, і ця робота триває. Ми беремо участь у багатьох спільних проектах. Ми, як організація, беремо участь у розробці комунікаційних стратегій між Україною і Білоруссю… Вони приведуть до того, що буде зменшуватися напруження, вирівнюватиметься ситуація в Україні. Найголовніше – ми повинні знаходити таку комунікацію, таке спілкування, щоби зменшити цю недовіру суспільства, тому що 80% українського суспільства погано ставиться до теми Білорусії – через ракетні атаки з території Білорусі та через те, що білоруські території були практично задіяні в агресії проти України. Це логічна емоційна реакція, але з іншого боку ми не розуміємо, які репресії відбуваються на білоруській території, для нас далеке розуміння про 5-10 тисяч репресованих людей за пост у Фейсбуці чи розміщення у себе синьо-жовтого стягу. Це нереальна ситуація. Аліна й Анісія не сказали, що протягом останнього місяця на кордоні з Україною відбулися карально-репресивні перевірки щодо людей, які мають родичів в Україні. Лукашенко не збирається віддавати владу, він хоче надалі залишатися останнім сатрапом і диктатором у Європі, і всі чекають на розвиток подій на українсько-російському фронті. Все це затримує виправлення у правовій ситуації з білорусами. Але це майбутнє, і на мою думку, як тільки ми досягнемо піку перемоги, дуже різко почне змінюватися ставлення України до Білорусі», – сказав голова ГО «ЗІФ» Юрій Кміть.
Він також відповів на закиди щодо білорусів, які не можуть піднятися на боротьбу і скинути лукашенка.
«Є таке бажання в Україні навчити Білорусь правильно воювати з лукашенком. Ми – різні. В нас люди з іншою ментальністю, у нас інша історія, у нас інший ріст суспільства, і тому перекладати досвід України з двома майданами автоматичною матрицею на суспільство Білорусі просто не можна – це різні речі. Це не перекладається на росію, не перекладається на Литву, не перекладається на Білорусь. І вчити їх краще жити чи воювати нам не вдасться, тому що ми їх не розуміємо взагалі. В нас різні умови, в нас навіть за Януковича до 2013 року не посміли би кинути за такі речі за ґрати. Ви собі уявляєте, що Олександра Олександровича Муравйова – власника мінського «Мотовело», кинули [за ґрати – ЗІФ] на 18 років за те, що він керував своїм підприємством. Ви собі уявляєте таке в Україні навіть за Януковича? У нас такого не могли зробити», – розповів Юрій Кміть.
Окремою тезою він виніс роль російської пропаганди та її впливу на білоруське суспільство. Російським телебаченням та інтернетом на 90-100% протягом щонайменше 10-ти років охоплено інформаційне поле Білорусі. Але навіть попри це багатьом білорусам удається зберігати свідомість і не потрапляти під вплив як російської, так і білоруської пропаганди.
Однією із основних цілей БІЦ у Львові є створення інформаційного супроводу діяльності білоруської опозиції, яка намагається протистояти режиму лукашенка. Головним напрямом діяльності БІЦ є розповсюдження правдивої інформації, яка розповідає про те, що відбувається у Білорусі для українців і в Україні – для білорусів.
Ідея БІЦ у Львові – створити міцну інформаційну платформу, яка допоможе порозумітись українцям із білорусами для об’єднання спільних зусиль у протистоянні імперській політиці росії.
