Зазнавши віроломного нападу з сторони рф Україна опинилась в досить скрутному становищі. Відсутність достатньої кількості сучасної зброї, боєкомплектів, засобів зв’язку та розвідки, втрата економічного потенціалу потребують прийняття достатньо неординарних рішень. Так, звичайно наші друзі та партнери задекларували і безпосередньо надають свою підтримку, воєнну, матеріальну та фінансову допомогу. Але цього замало. Україні, нам усім потрібна Стратегія Великої Перемоги (СВП). Ця Стратегія має включати в себе військовий, економічний, соціальний, інфраструктурний компоненти і базується на доброчесному служінню українському народу на засадах нульової терпимості до корупційних проявів.
До СВП слід підходити з розумінням, що часу на «розкачку» в нас практично не має. На осінь (2022 р.) значна частина українців зіштовхнеться з цілою низкою викликів економічного та соціального характеру. Цілком ймовірне введення карткової системи перерозподілу продуктів харчування, особливо що стосується соціально вразливих верств з низькими доходами. Станом на 01.07.2022 р. можна вести мову про узагальнюючу цифру порядку 10,0 млн. осіб. Актуальними залишаються виклики в енергетичній сфері та забезпеченні теплом.
Слід також усвідомлювати, що ресурсноорієнтовані країни, а рф є саме такою країною є надзвичайно стійкими до економічних санкцій. Більш того додатково беручи до уваги золовалютні резерви рф, їх структуру та ліквідність, що станом на 01.07.2022 р. складають орієнтовно $580 млрд., можна прогнозувати, що рф може вести перманентні, позиційні воєнні дії десятиліттями. Ми ж такого матеріального та і фінансового, а саме основне часового ресурсів позбавлені взагалі. Тому нам потрібні нестандартні, креативні рішення орієнтовані на Велику Перемогу.
Даний документ є короткою версією Української Стратегії Великої Перемоги і включає неповний виклад лише технологічної частини елементів подвійного призначення. Не розглядаються економічні, фінансові, соціальні, політичні, контрдиверсійні, пропагандиські та інші складові.
- Історія про те як «малі» перемагають «великих»
Історія людської цивілізації знає достатньо випадків коли на перший погляд досить слабкий суперник внаслідок продуманої стратегії дає гідну відсіч. Як хрестоматійний приклад приводимо біблійну історію про Давида та Голіафа.
Один із найвідоміших епізодів Старого Завіту (1:17) – це історія Давида та Голіафа, часів протистояння у війні ізраїльтян проти филистимлян. Давид зі своєю сім’єю жив у місті Віфлеємі. Троє його старших братів були у війську царя Саула, а Давид був звичайним пастухом – пас овець. Досить часто на отари нападали дикі хижі тварини – вовки, ведмеді, леви. Пастухи для відлякування звірів застосовували пращу, за допомогою якої жбурляли каміння в непроханих гостей, досить часто навіть вбиваючи їх. За велінням батька Давид щодня носив братам їжу та воду, а потім повертатися додому та розповідав, що відбувається на полі бою.
Серед воїнів филистимлян було багато гігантів. Найпотужнішим і найсильнішим із них був триметровий Голіаф, що вселяв страх у воїнів царя Саула. На той час існував звичай: коли два війська сходилися для битви, з лав кожного виходив один воїн і вони влаштовували поєдинок. У таких поєдинках Голіаф вразив багатьох найкращих воїнів Саула і вже не було бажаючих зійтись з ним в єдиноборстві. І тоді на битву добровільно визвався юнак Давид. З прохання дати можливість битись з Голіафом він звернувся до правителя Саула. Цар досить скептично оцінив бажання Давида:
- Ти не зможеш перемогти цю людину, Давиде. Ти дуже молодий і ніколи не воював, а Голіаф багато років навчався бути найсильнішим воїном.
Але хоробрість юнака вразила Саула і цар дав йому необхідні обладунки – меч, щит, шолом, кольчугу. Давид нічого того не взявши вийшов з прощею та п’ятьма камінцями проти потужно озброєного гіганта Голіафа, чим досить сильно його здивував.
Давид з значної віддалі за допомогою прощі жбурнув камінь в Голіафа. Камінь вразив Голіафа точнісінько в лоб. Від шаленої болі гігант втратив рівновагу та рухнув на землю. Давид швидко підбіг до ворога, вихопив меч і відрубав йому голову. Побачивши, що сталося з їхнім «героєм», филистимляни втекли, але солдати царя Саула, натхненні хоробрістю Давида, кинулися в погоню і розгромили вороже військо.
Підсумок:
− Юний герой Давид сміливо вступив у протистояння проти велетня Голіафа свято вірячи у свою перемогу. Він був незрівнянно слабший за супротивника і зазнав би поразки, якби боровся з ним на рівних (швидкодія).
− Вартість пращі та каміння в сотні разів менша за вартість обладунків Голіафа не говорячи вже за втрату самого Голіафа (ефективність).
− Нам доцільно кардинально переосмислити підходи до прогнозування, планування та виконання спеціальних операцій, особливо підходи до ведення загальновійськового бою (результативність).
Україні потрібно тисячі «пращ та каміння» (БПЛА) та вмілих бійців (пілотів) для застосування цих інструментів.
- Концептуальна модель сучасної війни
Для того щоб активно протидіяти рашиському агресору потрібно знати та розуміти що таке сучасна війна, в який спосіб та якими засобами ведеться, знати та розуміти на яку наукову, ідеологічну, матеріально-технічну та економічну основу опирається ворог.
У XXI столітті, в умовах динамічного розвитку політичних процесів у світі, новий розвиток набула і військова наука, оскільки, і це необхідно беззаперечно визнати, війна і є однією з центральних форм політики. Особливо, це потрібно визнати в контексті парадигми, що «українці – миролюбива нація».
З’явилися такі концепції нетрадиційних (асиметричних) воєн, як війна нового покоління, «доктрина герасимова», гібридна війна, мережева війна, нелінійна війна, мережевоцентрична війна. Традиційні бойові дії між регулярними формуваннями держав за останні тридцять років суттєво еволюціонували. Цьому сприяв бурхливий розвиток цифрових технологій, поява високотехнологічних систем зв’язку та розвідки, широке поширення систем високоточної зброї, поява безпілотних засобів. Обмеження, пов’язані з загрозою виявлення та високоточного ураження, змушують відмовлятися від старої тактики, де ударною силою були потужні наземні угруповання частин та з’єднань.
Війна нового типу потребує тактики нового типу і нової організаційно-штатної структури з орієнтацією на аналітично-планувальну та інформаційно-технологічну сфери. Суттєво підвищується рівень вимог щодо підготовки командирів усіх рівнів і і навіть до індивідуальної підготовки кожного окремого військовослужбовця (наприклад, вміння та навики управління безпілотними пристроями).
У стратегічній та тактичній підготовці особового складу слід орієнтуватись на концепцію динамічного високоточного бою, що вимагає координацію дій усіх учасників в умовах реального часу.
В основу сучасних воєн покладено мережевоцентричний принцип. Мережевоцентричний принцип – теорія і практика створення централізованих (кластеризованих) мереж сформованих за певним принципом з метою ведення військових (бойових) та інших дій для ефективного досягнення визначених завдань. У концептуальному плані, мережецентиричний принцип війни заснований на забезпеченні переваги над ймовірним противником за рахунок застосування сучасних інтелектуальних та комунікативних систем, що дозволяють інтегрувати потенційних учасників бойових дій і всю сукупність ланок бойового управління в єдину цілісну мережу.
Практичний початок концепцій мережевоцентричної війни покладено а США і базується на інноваційних підходах в науково-технічному прогресі. В сучасній інтерпретації, це наприклад Старліки Ілона Маска. Мережевоцентричний принцип є одним із ключових у військовій реформі, яку Пентагон проводить з 1990-х років.
Згідно з цим принципом, командування, а також кожний підрозділ на полі бою, кожна бойова машина і навіть кожен солдат об’єднуються в одну інформаційну мережу, з метою швидкого обміну інформацією, отримання усіх необхідних актуалізованих відомостей про противника в умовах реального часу на полі бою. При такій організації розміщені на значній віддалі одна від одної бойові одиниці зможуть постійно отримувати нові дані про цілі та дії частин противника, а керівництво матиме реальну бойову картину. Важливо, що в таких умовах навіть найменший підрозділ наділений правом самостійно приймати ефективні рішення в межах своїх
бойових завдань може протистояти значно потужнішим за бойовим потенціалом силам противника.
Сутність мережевоцентричної війни це орієнтація на досягнення концептуальної аналітично-інформаційної переваги в організації управління діями підрозділів (угруповань), що передбачає збільшення їхньої бойового потенціалу за рахунок створення єдиної інформаційно-комунікативної мережі.
Дана мережа об’єднує в єдину систему засоби фіксації (джерела даних), осіб, що моделюють потенційні вигоди та загрози, визначають варіанти можливих дій (аналітики) та безпосередніх виконавців, що наділені правами самостійного прийняття кінцевих рішень в межах реалізації глобального завдання (бойові одиниці).
Концептуально модель мережецентричної війни включає чотири підсистеми:
− Аналітично-прогностичну
− Інформаційну-комунікативну
− Сенсорну (розвідувальну)
− Бойову (особовий склад, засоби ураження, бойова техніка)
При чому як базові визначаються дві підсистеми – аналітично-прогностична та інформаційно-комунікативна. Відсутність даних компонент або неналежний їх функціонал, як правило, призводить до неоправданих втрат чи поразок.
Концепція передбачає активне використання безпілотних літаків-розвідників, високоточної зброї, добре захищених стійких каналів у зв’язку з високою пропускною спроможністю, широке використання засобів радіоелектронної боротьби. У технологічному плані “мережевоцентрична система” вимагає впровадження нових систем управління, стеження, розвідки, контролю, комп’ютерного моделювання.
- Мережевоцентрична війна
Мережевоцентрична війна – це об’єднані в єдину мережу (кластери), технічні засоби та бойові одиниці, які можуть діяти і самостійно, і як одне ціле. Така взаємодія є можливою завдяки високій технологічності, а перемога досягається завдяки високій злагодженості від найнижчого рівня до найвищого, вміння застосування високотехнологічних засобів.
Головними характеристиками-компонентами цих складових є: високоефективні «інформаційна матриця», доступ до всієї необхідної інформації, високоточна зброя з великою дальністю ураження мети та маневреністю, високоефективна система управління та командування, інтегровані «сенсорні соти», з’єднані в єдину мережу із системою бойових підрозділів (включаючи окремо взятого бійця) та системою управління та командування.
У військово-практичному сенсі, «мережевоцентрична війна» дозволяє перейти від війни на виснаження до більш швидкоплинної і ефективнішої форми, якій притаманні дві основні характеристики: - Швидкість отримання інформації, швидкість прийняття рішень та швидкість управління;
- Принцип самосинхронізації та самоорганізації.
- «доктрина герасимова» – імператив агресії рф проти України
У січні 2013 року генерал Валерій Герасимов, призначений лише за кілька місяців до того начальником генштабу збройних сил рф, виступив із доповіддю про війни майбутнього на засіданні Академії військових наук (АВН).
Після окупації росією Криму, війни на Донбасі та інших драматичних подій «російської весни», доповідь стала відома на Заході як «доктрина герасимова» про так звану «гібридну війну» і стала об’єктом уваги та вивчення західними політиками, експертами та аналітиками. На Заході стали побоюватись, що саме так («гібридно») кремль і надалі просуватиме свої сили, відтісняючи надмірне розширенння НАТО і заповнюючи геополітичні порожнечі після розпаду СРСР. Саме такі розмірковування лідерів провідних країн, зокрема Барака Обами (США), Ангели Меркель (Німеччина), Франсуа Олланда (Франція) заставили прийняти стратегію стримування, власне не росії, а України, спричиняючи тиск на тодішнє політичне кервництво та уряд України. Саме позиція західних країни «не гнівити путіна» та безапеляційний політичний тиск на керівництво України, були причиною зухвалої поведінки кремлівських карликів в намаганні реалізувати сепаратиський проект «новорсія». Те саме стосується і введення умовних та декларативних санкцій проти країни агресора у 2014-2015 роках, які дуже косметично вплинули на військове та економічне становище рф.
Хоча самій доповіді немає слова «гібридний», є намагання описати та виправдати «асиметричні дії», використання як військових, і невійськових інформаційних методів дестабілізації противника, саму доповідь можна розцінювати, як легімітизацію гібридних способів ведення воєн по всьому світу. Герасимов стверджував, що «фронтальні зіткнення великих угруповань військ (сил) на стратегічному та оперативному рівні поступово відходять у минуле», а їм на зміну будуть застосовуватись безконтактні далекобійні високоточні удари разом із діями спецназу у поєднанні із силами «внутрішньої опозиції».
Саме ці гібридні ідеї було зроблено ставку при окупації українських територій – Криму, частини Донеччини та Луганщини. Втім, зовсім «безконтактно» і без втрат не вийшло. За рахунок адекватної відповіді українських військових, а також політичної волі керівництва України вдалось втримати ситуацію і дати достойну відсіч.
Минуло шість років і 2 березня 2019 року герасимов виступив на засіданні тієї ж АВН у москві з доповіддю, яку можна визнати істотно видозміненою, новою «доктриною герасимова». Так звана «доктрина герасимова 2.0».
Насамперед змінився тон викладу: в офіційні документи повернулася термінологія часів розпалу холодної війни, фактично термінологія прямих погроз та залякувань. Було суттєво підвищено градус публічної взаємодії. Тепер США та їхні союзники називались не «західними партнерами», а «агресорами», готовими віроломно напасти будь-якої миті, використовуючи «технології «кольорових» революцій та м’якої сили», а також «імовірними противниками», як років п’ятдесят тому.
Основою «доктрини герасимова 2.0» є стратегія активної оборони (фактично виправдання агресії). Тобто «комплекс запобіжних заходів щодо нейтралізації загроз безпеці держави». Формально російська військова доктрина носить ніби суто оборонний характер, при цьому передбачаються превентивні заходи, одночасне розгортання сили як ядерного, так і неядерного стримування. Причому йдеться саме про масштабну, а не локальну війну, як стверджує герасимов, оскільки ймовірні супротивники також готуються воювати і не просто воювати, саме нападати.
Визначна роль в доктрині 2.0 покладається на новітнє високотехнологічне озброєння, спеціалізовані технічні системи, диверсантів, фабрики інтернет-тролів та хакерів, найманців, «добровольців», що виконують важливі завдання «на користь досягнення спільної мети», загарбання територій.
Саме такі настанови та засоби активно використовуються ворогом у розв’язаній війні проти України.
Для реалізації «доктрини герасимова» в рф з 2020 року розпочато створення підрозділів, які спроможні вести бойові дії за мережевоцентричними сценаріями. Такі підрозділи об’єднані в «Єдину систему управління тактичною ланкою – ЄСУ ТЛ» (Единая система управления тактическим звеном – ЕСУ ТЗ).
«ЄСУ ТЛ» – єдина система управління тактичною ланкою розроблена з метою реалізації концепції «мережевоцентричної війни» призначена для комплексного управління військами з використанням систем навігації, а також супутникових та безпілотних засобів спостереження. Кожна одиниця техніки, будь то командно- штабна машина командира бригади або БТР командира відділення, оснащена програмно-технічним комплексом – бортовим комп’ютером, що дозволяє отримувати та віддавати бойові розпорядження, визначати координати свого розташування та виводити на екран комп’ютера (планшету) електронну картку з бойовою обстановкою.
Розробник – Концерн «Созвездие».
Приклади засобів та устаткування підготовлених до ведення динамічних бойових дій в збройних силах росії.
Вигляд засобів рф пристосованих до ведення бойових дій за сценарієм мережевоцентричних воєн, що розміщують на бойових машинах.
Загальний вигляд пункту управління пристосованого до ведення динамічного мережецентричного бою.
Обладнання бронетехніки військ рф засобами, що дозволяють відслідковувати місцезнаходження та технічний стан машини на командному пункті.
- Українська Стратегія Великої Перемоги
Для здобуття Великої Перемоги в нас є ресурс, який якісно в десятки разів перевищує потенціал рф – це якість людського капіталу. Але ним потрібно оптимально та ефективно розпорядитись. Важливо використати таким чином, що суттєво наростити «технологічність» Збройних Сил України. Наростити «технологічність» саме українськими, вітчизняними розробками.
В основу Стратегії Великої Перемоги покладено Концепцію ШЕР (Швидкодія, Ефективність, Результат), що базується на Інтелектуальній системі прийняття рішень
Концепція ШЕР:
− Швидкодія;
− Ефективність; − Результат.
Кожна дія, кожний процес, кожний проект, кожне бойове завдання мають орієнтуватись на швидкісне прийняття рішень, одночасно бути ефективними у співвідношення затрати-результат та результативними у співвідношенні щодо поступу до Великої Перемоги. Це досягається за сприяння Інтелектуальної системи. прийняття рішень
Програма мінімум (ареал охоплення Львівська область) - Виробництво безпілотних літальних апаратів (БПЛА)
- 3D картографування потенційного поля бою
- Імітаційне багатоваріантне моделювання потенційного загальновійськового
поля бою
Масове виробництво та застосування українських безпілотних літальних апаратів. Наявність значної кількості БПЛА в Збройних Силах України, особливо ударного спрямування знівелює перевагу рф у ствольній артилерії, бронетехніці та реактивних систем залпового вогню.
Завдання: Налагодження у Львівській області не менше 10 «точок зборки» українських безпілотників, сумарною кількістю не менше 1100 шт. до завершення 2022 року.
Вартість проекту по виробництву БПЛА – 100,0 млн грн.
Завдання: Складання 3D карт потенційного загальновійськового поля бою. Вартість проекту по складанню 3D карт – 10,0 млн грн.
Завдання: Імітаційне багатоваріантне моделювання потенційного загальновійськового поля бою. Кожне потенційне зіткнення, бій, атака, контратака, захист обов’язково має бути промодельовано на рівні роти (батальйону).
Вартість проекту по підготовці програмного забезпечення – 30,0 млн грн.
Загальна вартість реалізації Стратегії Перемоги для Львівської області складе орієнтовно 140 млн грн.
Формування виробничого та інвестиційного клімату для створення 50 тис українських технологічних стартапів подвійного використання.
