Ліга творчих спілок Львівщини доводить до відома широкої громадськості, що обласні
організації творчих спілок Львівщини є солідарними щодо захисту культурного простору м.
Львова та області. Варто зазначити, що наші громадські утворення, в повній мірі відрізняються від
тих, що були у часи «совка». В минулому «совкова» влада використовувала творчі спілки як
фундамент своєї рабської ідеології. Можливо тому багато письменників, поетів, акторів,
художників стали у перші ряди боротьби за незалежність України, а згодом – за європейську
демократію у наступних двох революціях. Зокрема, львівські спілчани першими скеровували
кошти на допомогу українським добровольцям АТО від своїх мізерних зарплат, а художники – від
проданих на аукціонах творів. Сьогодні серед наших спілчан є чи мало креативних і знаних у
Європі архітекторів, акторів, письменників, журналістів, художників та авторитетних
мистецтвознавців, які користуються повагою у багатьох державах Світу. Та, незважаючи на це, у
Львові останнім часом відбулося ряд подій, які відверто демонструють свою скерованість проти
інтересів львівської творчої інтелігенції. Це проявляється у відношенні до львівських театрів, до
майна художників, яке львівська влада намагалася захопити у рейдерський спосіб. Зокрема,
майновий комплекс художників збанкрутілої Львівської експериментальної, кераміко-
скульптурної фабрики, а також будинку Спілки художників на пл. Міцкевича, 9, який розібрано, а
земельну ділянку продано під готель. Це тоді, коли паралельно в інших державах в заклади
культури скеровуються значні інвестиції за сприяння влади, коли схожим громадським
організаціям надається велике значення і повага.
В продовження до вищезазначених негараздів, у Львові випливає нова подія, що
стосується повідомлення в ЗМІ з подачі влади про створення пам`ятника Францу Ксаверу
Моцарту у так званому «сучасному стилі». Непрофесійність підходу до створення цього
пам’ятника є підозрілою і вбачається навіть у оприлюдненні його стилю – так званого «сучасного».
Відомо, що в побуті дехто так висловлюється, але не спеціалісти сфери мистецтва. Схоже, що його
ініціатори так назвали певну його «креативність», яка виходить за межі його наукового
визначення та здорового глузду. Тому виникає запитання: яка мета створення «агресивної
естетики» пам’ятника? Відомо, що в теорії піару подібне, як правило, називають “образ-вампір”.
Його досить часто використовують, щоб відвернути увагу від інших життєво важливих питань.
Якщо саме таку мету мають його талановиті ініціатори, то вони її вже досягнули. Якщо ні, то на
думку Правління ЛОО НСХУ влада мала б залучити представників відповідних творчих спілок
хоча б для консультацій щодо даної особистості, чи вибору іншої, яка б представляла українську
культуру, а також щодо місця і характеру однойменного пам’ятника. До речі, у США в м. Чикаго
місце встановлення абстрактної скульптури знаменитого Пабло Пікассо визначалося впродовж
тривалого періоду комісією з відомих архітекторів. Мабуть тому там вибір став бездоганним.
Правління ЛОО НСХУ вважає, що настав час для виконавчої влади м. Львова припинити
шкідливу практику маніпулювання «креативними ідеями» як формою введення в оману наших
львів’ян і суспільства в цілому.
Прийнято на засіданні Правління
