Газета Верховної Ради України «Голос України» у партнерстві з Національною спілкою журналістів України та за підтримки Головнокомандувача Збройних Сил України Руслана Хомчака оголошує конкурс серед журналістів, військових, дописувачів, читачів.
Медіапартнер конкурсу — інформаційне агентство Міністерства оборони «АрміяInform».
Партнер конкурсу — ТОВ «МегаПоліграф».
Конкурс творчих робіт присвячений висвітленню тематики бойових дій у районі ООС, армійського життя Збройних Сил взагалі, показ обличчя, розкриття характерів українських героїв-військовослужбовців, які щодня боронять нашу землю.
Участь у конкурсі можуть брати журналісти, військовослужбовці, дописувачі, пересічні читачі.
Конкурс стартує 15 липня та завершується 1 грудня 2020 року, напередодні Дня Збройних Сил України.
Матеріали надсилаються на електронні адреси редакції: [email protected] та [email protected] з поміткою «На конкурс «Героям слава!».
Для переможців конкурсу встановлено грошові винагороди (премії) у такому розмірі:
— перше місце — премія розміром 10000,00 грн;
— друге місце — премія розміром 5000,00 грн;
— третє місце — премія розміром 3000,00 грн.
Положення про творчий конкурс «Героям слава!» і всі літературні матеріали, що надсилатимуться до редакції, ви знайдете на сайті газети www.golos.com.ua у рубриці «Конкурси».
Положення про Конкурс творчих робіт «Героям слава!»
Газета Верховної Ради України «Голос України» у партнерстві з Національною спілкою журналістів України та за підтримки Головнокомандувача Збройних Сил України оголошує конкурс серед журналістів, військових, дописувачів, читачів.
Партнер конкурсу ТОВ «МегаПоліграф».
І. Загальна інформація:
Конкурс творчих робіт, присвячених висвітленню тематики бойових дій у районі ООС, армійського життя Збройних Сил взагалі, показ обличчя, розкриття характерів українських героїв-військовослужбовців, які щодня боронять нашу землю.
Завдання Конкурсу:
– Правдиве інформування суспільства про події на сході – у районі Операції об’єднаних сил України.
– Виховання у молоді таких чеснот, як честь, гордість, сила духу, патріотизм, непохитність, бойову готовність гарантувати безпеку країни.
Організатори залишають за собою право поширювати конкурсні роботи на сторінках «Голосу України», соціальній мережі Facebook та заохочувати користувачів соцмережі відстежувати ці публікації.
Аби привернути увагу, учасники конкурсу можуть самостійно поширювати посилання на публікації та сюжети, які є конкурсними роботами.
ІІ. Умови участі:
Участь у Конкурсі безоплатна.
Участь у Конкурсі можуть брати журналісти, військовослужбовці, дописувачі, пересічні читачі.
Для участі у Конкурсі необхідно надіслати на адресу редакції газети «Голос України»: власне матеріал (у довільному жанрі) та заяву Учасника українською мовою із зазначенням прізвища, імені, по батькові автора, його посади (якщо є), електронну пошту та номер телефону.
Матеріали можуть бути як уже опубліковані, так і для публікації.
ІІІ. Етапи проведення та механізм Конкурсу:
Конкурс стартує 15 липня та завершується 1 грудня 2020 року, напередодні Для Збройних Сил України.
Матеріали надсилаються на електронні адреси редакції: [email protected] та [email protected] з поміткою «На конкурс «Героям слава!».
ІV. Встановлені нагороди для переможців Конкурсу:
Для переможців конкурсу встановлено грошові винагороди (премії) у такому розмірі:
– перше місце – премія розміром 10000,00 грн;
– друге місце – премія розміром 5000,00 грн;
– третє місце – премія розміром 3000,00 грн.
***
Сьогодні ж на конкурс «Героям слава!» подається дилогія — дві тематично пов’язані між собою книжки «Листи здалеку» та «Повість про срібну флейту», автором яких є учасник бойових дій на сході України Борис Кутовий, офіцер Командування Об’єднаних сил Збройних Сил України, відомий як керівник-координатор гуманітарних проектів «Допомога йде», «Допомога Схід», «Аrt-перемир’я» з допомоги мирним мешканцям та дітям Донбасу.
Дилогія написана у формі тематично пов’язаних між собою листів-оповідань, що надіслані батьком з війни своєму підростаючому синові. Реальне місце їх написання та філософський підтекст приховано за низкою історичних алегорій та містичних образів. В оповіданнях йдеться про незвичайні події, пригоди та зустрічі, що трапляються у численних подорожах літературного героя. Книжка адресована широкій читацькій аудиторії.
Сам автор дилогії офіцер Борис Кутовий зазначає: «Мої книжки саме про те, що дає нам змогу долати труднощі та йти до Перемоги, не простою, складною дорогою. Книжка про те, що робить людину людиною. Книжка про… любов. Любов, яка складається із тисяч часток, — як промінець світла відбивається і розквітає у спектрі, так і любов, про яку я пишу, складається із багатьох маленьких, але дуже важливих поривів серця. Це любов до того місця, де ти виріс, це любов до твоїх близьких людей, любов до твоєї дитини, це любов до жінки, яка дає тобі сили жити. Це любов до твого двору, міста, твоєї землі, рідної мови: з усього цього складається одна і нездоланна
Любов до своєї Батьківщини».
Уривок із книжки Бориса Кутового
В обох книжках автора є одна несподівана річ: батько пише малому синові листи з фронту, а отже, чекаєш, що тут будуть якісь героїчні чи просто цікаві сюжети про війну. Це було б цілком зрозуміло! Одначе автор чинить зовсім інакше. І зрештою — мудріше. Він пише про світ, у якому є казка і немає війни.
До речі, з книжок Кутового дуже важко виловити «показовий уривок», оскільки ця проза — невигадана, в ній, як у всякому інтимному листуванні, приховані смисли дуже домашні, до кінця зрозумілі лише двом людям, починаючи з імені адресата — Мася Вишка…
«У свій час мені часто доводилося перебувати далеко від тих, кого я люблю, від того, що так близьке та дороге моєму серцю. Мені дуже не вистачало моєї родини. Особливо сильно я сумував за своїм маленьким сином Антончиком. І я став писати йому листи. Такі собі жартівливі листи і не зовсім. Листи здалеку. Коли писав, смуток відступав. Потроху все налагодилося, і я повернувся додому.
Одного вечора до мене у гості завітала Випадкова Думка (а треба визнати, що Вона велика любителька ходити по гостях), і ми разом вирішили зібрати все написане в невеличку книжечку, і навіть придумали їй назву. Просту таку назву — «Листи здалеку».
Може, хтось прочитає її і теж не буде більше сумувати?
«Мася Вишка» — це жартівливе прізвисько-позивний, яке Антончик вигадав колись сам для себе під час нашої з ним гри в пілотів. Дуже серйозна гра була, скажу я вам. Ми тоді разом змайстрували ну зовсім справжнісінький аероплан з кухонних табуретів.
І літали потім на цьому аероплані по всьому світу. Поки мама не повернулася з магазину. У мене тоді теж позивний був, але я його, на превеликий жаль, забув. Потім, пізніше, я знову отримав позивний, однак це зовсім інша історія.
Свої «Листи здалеку» я присвячую всім, хто знаходиться сьогодні далеко від рідного дому, далеко від своїх єдиних у світі близьких людей. Я знаю абсолютно точно — мине ще зовсім небагато часу, і ви всі обов’язково зустрінетеся. Тому що коли ми по-справжньому любимо — перепони відступають і сам Час стає нам підвладним!»
(З передмови
до «Листів здалеку»).
«…Добре жити в казковій країні! Пряників, карамелі і пастили — вдосталь. Лісові феї влаштовують веселі свята. Птахи не бояться сісти на вашу руку, а звірятка завжди готові пограти в хованки. Однак гостя з Гамельна це абсолютно не цікавило. Немов приклеївшись солодкою патокою до наших дітлахів, приходько прогулювався з ними по околицях, грав їм протяжні мелодії на флейті. Креслив для них дивні знаки на річковому піску.
І посміхався. Весь час посміхався своєю загадковою холодною усмішкою. Нібито знав те, чого не знає ніхто.
В один із днів незвично раннього бабиного літа він зібрав малечу на Ринковій площі.
Пізніше деякі очевидці розповідали: щуролов заграв щось сумне і закличне, а потім рушив знайомим шляхом до сільської окраїни. Хлопчики і дівчатка, зачаровані мелодією, йшли слідом, деякі міцно трималися за руки.
Залишивши позаду веселчасті пряникові споруди, розтягнута змійкою процесія швидко досягла вузького проходу в скелях.
Ненадовго Чорний флейтист затримався біля самого входу, чекаючи відсталих, а кілька хвилин потому всі зникли з очей.
З гілки старого бука хрипло каркнула ворона. Більше дітей і щуролова не бачили.
Похопилися ми занадто пізно. Пошуки нічого не дали (…).
За давніми законами, Казки не можуть погано закінчуватися. Інакше Реальність почне незворотно змінюватися (…).
Дорогий М. Вишка, зараз я змушений відкласти ручку, не встигнувши завершити листа. Події розгортаються настільки стрімко, що мені їх ніяк не наздогнати. Навіть на тарантасі з чорними свинками.
Пізніше обов’язково напишу тобі ще.
Обіцяю! До зустрічі!
Тато».
«Мася Вишка, це я, привіт!
Знову пишу тобі і дуже цьому радий!
Як ти, напевно, пам’ятаєш, напередодні я твердо вирішив дошукатися Правди в цій дуже заплутаній історії про щурів, таємничу флейту і зниклих дітлахів.
А ти коли-небудь шукав її, Правду?
Гадається мені, що шукати Правду — це зовсім не те, що шукати тенісний м’ячик, який закотився під диван. Тут справа значно складніша. Правду не купиш у дитячому магазині. Та й в магазині для дорослих теж не купиш.
Один мій знайомий шукав Правду глибоко в морі, а інший — високо в горах. І обидва не дуже знайшли, по-моєму. А один — непогана загалом-то людина —думав наздогнати Правду на дошці з вітрилом — теж нічого не вийшло. Досі носить вітер цю людину то туди, то сюди…
Ти помічав, Вишка, що птахи сідають на руки тільки добрим людям? Які годують їх зернятками і нікого навколо не ображають.
Так і Правда. Не знайти її у злих і черствих.
Ти можеш поцікавитися, а як таких людей впізнавати? Адже не написано ж на людині: «Обережно, Бармалей!» Навпаки навіть. Ось був же нещодавно випадок: один усміхнений і приємний на вигляд король зміг обдурити цілу країну і всіх, хто в ній живе. Тому що народ цієї країни йому бездумно повірив.
Знаю я один перевірений і надійний спосіб. Як відрізнити добре серце від злого.
Один старий ворон підказав.
Серце людини пізнають за її справами. Не за витіюватою в’яззю слів або там по заманілках всяких. Ні. Тільки за справами і вчинками.
Добре серце робить доброю всю людину.
Подивиться вона — і на душі стає тепло і сонячно. Руки такої людини вміють садити квіти і дерева, доглядати за хворим цуценям, годувати білку горішками і ще багато всього вміють. А ноги не понесуть цю людину в якийсь барліг до розбійників, ні. Ось в кіно або там магазин солодощів — будь ласка!
(…)
Ніколи не відкладай на завтра добру справу, милий хлопчику. Зроби її сьогодні і зараз. Нехай маленьку і, з першого погляду, зовсім невелику. Але обов’язково зроби. І знаєш, що може статися: як з крихітного насіння виростає високе, до неба, дерево, так і один добрий вчинок може розквітнути в твоєму серці торжеством Правди. І вона, немов Янгол-Охоронець, почне оберігати тебе в житті і допомагати. І всі справи твої будуть добрими, і світ навколо наповниться радістю і любов’ю. Не забувай цього, Мася Вишка!
Правда має одну чудову властивість: якщо ти почав по-справжньому шукати її, то обов’язково знайдеш. Правду не приховати і не заховати. Нікому це не під силу.
Існує на світі Книга, Мася Вишка. Книга, в якій кожне слово — Істина і Таємниця. Книга, в якій кожне слово — живе!
Є в ній дуже серйозне попередження для всіх-всіх брехунів на світі. Для маленьких і великих брехунів попередження: «…немає нічого Таємного, що не відкрилося б, і Таємного, що не виявиться». Означають ці слова, що рано чи пізно ВСІ про них, брехунів, ВСЕ дізнаються.
Ну гаразд — як ти, напевно, пам’ятаєш, напередодні я твердо вирішив дошукатися Правди в цій досить-таки заплутаній історії про щурів, таємничу флейту і зниклих дітей.
Мій наступний лист — про це.
Будь!»
(Уривки з книжки «Срібна флейта», де використано мотив старої казки про Гамельнського щуролова-спокусника).
