Цього дня, 22 березня 2016 року в Києві, на території церкви Миколи Чудотворця Набережного, відбулося поховання Георгія Гонгадзе — журналіста, який став символом боротьби за правду в незалежній Україні.
Майже шістнадцять років минуло від дня його зникнення до дня, коли рідні змогли провести його в останню путь. Поховання відбулося лише після того, як сім’я погодилася поховати знайдені останки, попри те, що справа про замовників убивства так і не була доведена до кінця.
У ніч із 16 на 17 вересня 2000 року Георгія викрали в центрі Києва. За даними слідства, до цього були причетні працівники правоохоронних органів.
Його вивезли за місто, зв’язали та жорстоkо вbuлu. Тіло намагалися знищити, щоб приховати сліди злочину, а згодом один з убuвць, генерал Пукач, повернувся та віdрізав голову журналісту, щоб поховатu її в іншому місці й замести сліди.
Цей злочин став одним із найгучніших у новітній історії України і символом того, наскільки небезпечною може бути правда для тих, хто боїться її почути.
Гонгадзе був серед тих, хто не погоджувався мовчати. Його слова змушували думати, його тексти змушували ставити запитання, а його принциповість дратувала тих, хто звик до безкарності. Але саме завдяки таким людям суспільство не втратило здатності говорити вголос.
Минуло багато років, але його ім’я й досі звучить як нагадування: свобода слова ніколи не дається назавжди — її потрібно захищати знову і знову.
Пам’ять про Георгія Гонгадзе — це не лише про минуле. Це про відповідальність перед майбутнім. Поки ми пам’ятаємо тих, хто говорив правду, — правда має шанс жити.
