У сучасній війні волонтерство стало не допоміжним явищем, а критично важливою частиною оборони країни. Саме завдяки волонтерам військові вчасно отримують техніку, транспорт, медикаменти та базові речі, без яких неможливе ефективне виконання бойових завдань. Їхня робота — це тил, який працює без вихідних і без права на зупинку.
У час війни волонтери — незамінні люди. На них тримається забезпечення військових, і для них не існує слова “неможливо”, є лише “на коли потрібно?”. Саме через волонтерів на фронт приїжджає будь-який необхідний вантаж: від побутових дрібниць до техніки та зброї. Волонтерська діяльність — це та життєдайна артерія, від якої зараз залежать тисячі життів.
Головним рушієм до виникнення всеукраїнського волонтерського руху був початок воєнних дій у 2014 році. Саме тоді військовослужбовці вперше масово зіткнулися із проблемами забезпечення та недоступністю ресурсів. У 2014 році волонтерська діяльність була радше точковою, й відбувалась через друзів та знайомих. Вихід волонтерської роботи на новий рівень відбувся із появою перших організацій, які координували запити та допомагали знайти необхідні речі. Одним із перших фондів був “Повернись живим” — організація, яку на сьогодні знають практично всі мешканці країни.
Водночас важливість локальних волонтерів та ініціатив не зменшилася, а навпаки — повномасштабне вторгнення показало, що люди здебільшого схильні довіряти саме місцевим командам. Адже так простіше відстежувати обіг коштів і шлях закуплених товарів, техніки та зброї. Робота волонтерів у 2014 році та після 2022 року не йде в порівняння: це інші масштаби, інші потреби й значно складніші виклики. Волонтерська праця ніколи не була легкою чи безпечною, а наближення фронту лише зробило ці ризики відчутнішими.
Андрій Струк, очільник громадського формування “Скеля” та Андрій Старий, член громадської організації “Право та Справедливість” від початку повномасштабного вторгнення активно займаються волонтерською діяльністю. Межа їхньої співпраці не обмежується лише однією бригадою: за словами Андрія Струка, вони працюють “по лінії фронту від білорусі до Молдови”, намагаючись допомогти якомога більшій кількості військовослужбовців. За майже чотири роки активної волонтерської діяльності Струку та Старому вдалося реалізувати низку проєктів, які отримали визнання на загальнодержавному рівні, зокрема в Києві. Йдеться про перевезення понад 400 тонн гуманітарної допомоги на схід України, а також доставку для потреб ЗСУ більш ніж 300 автомобілів, продуктів харчування, медикаментів та іншого необхідного забезпечення.
У п’ятницю, у львівському осередку Національної спілки журналістів України, Андрія Струка та Андрія Старого урочисто нагородили пам’ятною медаллю “Волонтери — Народний тил”, яка є державною нагородою від Міністерства оборони України та Служби безпеки України. Нагороди та грамоти вручала старша лейтенантка ЗСУ та військова психологиня Оксана Мазур від імені військових та державного керівництва. Оксана Мазур воювала в АТО, пройшла через бої у Дебальцево, Донецькому аеропорту та в Іловайську. Ветеранка на власній історії знає, наскільки важливою є робота волонтерів, й підкреслює те, що волонтери є значною частиною злагодженого та ефективного функціонування Збройних Сил.
Андрій Струк та Андрій Старий із великою пошаною прийняли вручені нагороди, й запевнили: їхня робота триватиме, доки не виженуть останнього окупанта з української землі. Можливості для волонтерської діяльності Струку та Старому дають громадське формування “Скеля”, громадська організація “Право та Справедливість” та львівський осередок Національної спілки журналістів України. Саме завдяки цим організаціям вдається швидко закривати наявні потреби військовослужбовців, збирати кошти, купувати та ремонтувати техніку й привозити гуманітарну допомогу. При врученні нагород також були присутні голова правління ГО “Право та Справедливість” Іван Рибак та очільник львівського осередку “НСЖУ” Ярослав Климович, які привітали колег із почесною нагородою.
Авторка: Діана Кільян
