35 років тому, коли українська Незалежність тільки зароджувалася, “Воля народу” стала рупором змін і центром об’єднання для тих, хто прагнув свободи. Наші тиражі тоді сягали майже 10 тисяч примірників, і ми, разом з вами, пережили все: перші потрясіння, інфляцію з мільйонами на купонах, і періоди відносної стабільності, коли газета стрімко розвивалася. Сьогодні, коли держава знову стоїть перед викликами, “Воля народу” продовжує бути поряд. Ми боремося, щоб ви могли читати, аналізувати і отримувати перевірену інформацію. Але щоб вистояти, нам потрібна ваша допомога. Підтримайте газету своєю передплатою – і ми разом вистоїмо.
Першого вересня «Волі народу» виповнилось 35 років! Солідна дата для друкованого видання, яке є ровесником Незалежності!
Вітаю чудовий колектив і усіх причетних до створення газети! І, звісно, наших найкращих у світі читачів, які залишаються з нами у такий складний для всіх час! Рухаємося вперед!
Наша газета, втім, мабуть, як і кожна людина, пережила різні етапи на своєму шляху. Були «жирні» часи, коли ми мали шалені тиражі.
Наприклад, перший номер під новим логотипом “Воля народу” вийшов накладом 9857 примірників! Підтримка народної газети у цей важливий період початку становлення, чи правильніше – відновлення Української держави – була істотною. І не лише через те, що на нашому газетному майданчику відображались усі знакові тогочасні події. Надбужанці були спраглі в отриманні такої інформації.Редакція тоді стала і центром об’єднання громадських активістів, котрі очолили у Надбужжі боротьбу проти тогочасного тоталітарного режиму.
Нагадаю, у 1990 ще існував радянський союз з усіма атрибутами і охочих боротись з ним не було багато.Тиск на газети розпочався вже тоді, коли згідно з законом про пресу кожне видання мало перейти на самоокупність. У цьому не було б особливої біди,якби не різке зростання цін на все, що складає матеріальну основу видання.
Ціна на папір, приміром, тоді підвищилась вдвічі, подорожчали поліграфічні затрати, а поштове відомство за свої послуги заломило ціну у п’ять (!) разів вищу, ніж була до цього. У цих заходах центральної влади вже тоді переглядалась певна політика. Під ширмою впровадження ринкових відносин робилася спроба нанести удар по ще не сильних економічно демократичних, незалежних виданнях. (До слова, подібна ситуація і нині). Тому вже тоді ми часто звертались за підтримкою до своїх читачів. І разом ми переборювали труднощі початкового періоду становлення молодої держави, переживши і приватизацію, і неймовірні відсотки інфляції, і мільйони на купонах. Початок нового тисячоліття приніс відносну стабільність, а з нею першу помаранчеву революцію, яка знову піднесла роль місцевої преси.
У цей період ми динамічно розвивалися,інвестували кошти у власну друкарню, у мережу розповсюдження, випускали додатки (був період, коли вже повноколірна “ВН” виходила з двома-трьома додатками!) А ще започаткували власну книжкову серію “Повернені з забуття”. Самt у нас почав видавати свої історичні дослідження Тарас Дишкант, а Зеновій Коваль – книжки і буклети про Ожидів…
Одне слово, були на злеті! Мабуть, отой «запас міцності», який досягли у кращі часи, дає нам можливість і у нинішній надскладний період для газетного бізнесу триматися на плаву! І ми тримаємося! Зокрема, завдяки відданим і вдячним читачам, які нам довіряють! Бо саме довіра є основою будь-якого медіа. І поки є ця довіра, доти газета буде жити! А вона буде жити, коли її читатимуть і передплачуватимуть. Тож подбаймо про передплату завчасу.
Усім нам бажаю Перемоги і Миру!А ще вірю, що газети неодмінно виживуть і на них ще чекає період ренесансу!
З вірою і надією
Микола Іванців
