Студенти факультету журналістики Львівського національного університету у межах бакалаврської роботи створили книгу, де зібрали портрети п’ятьох видатних українських постатей, чиї тексти вплинули на формування національної думки. Це більше, ніж біографічні картки. Це про вічні ідеї, які актуальні й дотепер.
“Наша книга має на меті популяризувати та поширювати інформацію про постатей українських публіцистів, які формували дух спротиву в українському народі. Люди, що змінювали Україну – незалежно від статі, сфери діяльності чи часу. Ми хотіли не просто згадати про них, а дати можливість побачити, як їхні думки й сьогодні можуть бути актуальними”, – говорить про книжку співавторка Христина Яким.
Книга є серією біографічних та політичних портретів історичних особистостей. Юлія Щебиволок дослідила Івана Франка, Анастасія Бондар писала про Олену Телігу, Єлизавета Козловська – про Миколу Сціборського, Христина Гайдар створила розділ про Мілену Рудницьку, а нарис про Софію Яблонську підготувала Христина Яким.
“Проєкти мають не лише пізнавальне значення, але й виховне. Нам потрібна постійна згадка про людей боротьби й ідеї із минулого. Так ми їх повертаємо з історичного небуття, і вони залишаються в колективній пам’яті (навіть у формі проєктів). Без таких людей ми би залишилися етнографічною масою, біологічним матеріалом для інших націй. Герої з минулого існують лише тоді, коли ми про них пам’ятаємо”, – зауважив у передмові книги Степан Кость, кандидат філологічних наук, професор кафедри української преси.
Невідомі постаті, як частина історичної пам’яті
Книга відображає історії життя, головні ідеї та праці українських дослідників, які мали надзвичайний вплив на формування національної думки українців.
“До прикладу, Софія Яблонська не є такою відомою постаттю, як то здається на перший погляд. Бо ж ім’я й прізвище точно чули, але чи всі знають, що це перша тревел-блогерка? Вона друкувала багато репортажів у газеті “Діло”, вона не боялася їздити в такі, на той час, екзотичні країни, наприклад, у Китай. У неї є праці з країн рису та опію — це збірка її репортажів з подорожей у Китай”, – розповідає наукова керівниця Галина Яценко.
Головною метою проєкту автори поставили перед собою збереження історичної пам’яті.
“Кожна авторка мала свою мінімету, але загалом у нас була одна спільна — популяризувати цих діячів, їхні погляди, праці та ідеї. Матеріал не є біографістикою, як може здатися на перший погляд”, – коментує Христина Яким.
Галина Яценко пояснює:
“У римлян був такий термін – damnatio memoriae, що означає “затирання, забування”. Цей принцип застосовували до тих, про кого хотіли забути в Римській імперії: знищували їхні праці, пам’ятки. І це ж damnatio memoriae відбувалося і за радянських часів. Спадщина Франка була сфальсифікована. Телігу взагалі представляли майже як колаборантку під час Другої світової війни, а факт, що вона була розстріляна в Бабиному Яру, якось обходили. Вже за часів незалежності багато українських постатей нарешті очистилися від того “бруду”, фальшування. Відкрилися архіви, з’явилась змога їх більше досліджувати. Проте з’явилась нова проблема – спорадичне, колективне забування. Якщо, до прикладу, про Франка ми чуємо багато, то про Софію Яблонську чи Миколу Сціборського говоримо значно менше. Отже, це якраз про національну пам’ять і про історичну. Якби ідеї Олени Теліги, Мілени Рудницької, Миколи Сціборського – не кажучи вже про Франка – читали активніше в 90-х, на початку 2000-х, імплементували в шкільні програми бо національна свідомість має плекатися з пелюшок, в університеті людина вже світоглядно сформована, то, думаю, багато теперішніх подій просто би не відбулося. Тому вважаю, що ця книжка буде корисною і для наступних поколінь.”
Презентація книги на факультеті.Фото Галини Яценко, наукової керівниці проєкту.
Студентське видання отримало широкий відгук як у межах наукового кола, так і поза ним. Його презентація відбулася на факультеті, де проєкт представили студентській спільноті та викладачам.
“Насправді, мені здається, що ми навіть не надавали аж такого значення цій книжці, допоки не відбулася презентація. Тоді вже нам викладачі казали: “мине час і ви самі відчуєте, яка велика була пророблена робота і яку цінність вона несе”, бо на початку, особисто для мене, це було просто як бакалаврська робота, але зараз я розумію, наскільки проєкт важливий, і наскільки воно буде серйозно відгукуватися потім в подальшому.” – згадує Христина Яким.
Наступним кроком стане публічна презентація у Львові – в бібліотеці Винничука. Захід планують провести влітку, щоб ознайомити з виданням ширше коло львів’ян, не обмежуючись лише університетською аудиторією.
Команда ініціаторів розглядає можливість додаткового тиражу. Також обговорюється ідея організувати розіграш примірників у форматі благодійної ініціативи – за донати. Це не лише спосіб популяризації, а й можливість залучити аудиторію до підтримки суспільно важливих цілей.
Окрім цього, автори прагнуть подати видання на конкурс академії вищої освіти. Це дозволить представити проєкт на всеукраїнському рівні та здобути офіційне визнання в академічному середовищі.
Склярова Вікторія
