Неймовірний день #завдяки_тобі!
День журналістики, свій професійний день, який відзначав би наш син, якби не ця клята війна.
Та натомість відзначаємо його ми, його батьки…
Вранці – брифінг в ЛОВА, на якому було оголошено старт щорічного обласного журналістського конкурсу імені Героя України Тараса Матвіїва, а опівдні – урочиста Академія у ЛНУ ім. І. Франка з нагоди Дня журналіста та 70-річчя факультету журналістики, на якому навчався наш Тарас.
Що важливо і цінно для нас: на слуху всіх почесних спікерів були полеглі випускники факультету… А їх аж 9…Пам’ять про них не згасає. Навпаки – цьогоріч на дипломні роботи кілька студентів-випускників обрали собі за тему висвітлення героїчного чину Тараса у різних проєктах – від інтерв’ю до документального фільму. За що ми безмежно вдячні їм та їхнім викладачам-наставникам Галина Андрій Яценки!
Так, Alina Shtempel презентувала тизер до д/ф “Живий. Тарас Матвіїв”, прем’єра якого відбудеться 10 липня цього року – в день народження Тараса для неба. Неймовірно талановита робота, варта не лише найвищих балів, а й визнання у професійній журналістиці! Зрештою, скоро самі матимете змогу її оцінити.А ще рідний альма-матер нашого сина зробив нам неочікуваний сюрприз, відзначивши нашу з чоловіком діяльність “Подякою ректора ЛНУ за вагомий внесок у популяризацію героїчної слави українських воїнів та зміцнення національно-патріотичного виховання студентів Університету”. Хвилююче! Зворушливо! Гордо!
Дякуємо за це високе визнання! Було за честь отримати його з рук пана ректора, академіка НАН України, професора Романа Гладишевського.Дякуємо за запрошення на цю важливу подію декану факультету журналістики Мар’ян Лозинський , заступнику Наталія Шайда та всьому викладацькому й студентському колективу факультету, який став для нас вже, як рідний!
Коли сиділа в цій залі, раптом з’явилося відчуття дежавю… Згадалося, як рівно 14 років тому, ми з чоловіком так само сиділи у цій самій залі університету і з гордістю та щастям милувалися своїм випускником-сином, якому тодішній декан факультету Михайло Присяжний вручав на сцені диплом магістра журналістики. І ось, за якийсь місяць, буде вже 5 років з дня синового народження для неба… А між тим – 2 з лишком роки журналістської практики та 7 років безперервної боротьби за свободу України, яка тривала до його останнього подиху…
Воістину героїчний шлях героїчної постаті, аж до самозречення, заради високої мети. Пишаємося сином! Дуже! Але… так хотілося б у цей день притулитися до його мужніх синівських плечей, зазирнути в його глибокі й гострі, наче блискавиці, очі, вдихнути його рідний запах і сказати: “З Днем журналіста тебе, син! З твоїм святом! Пишаємося!..” Сказати це особисто йому, а не його козацькому хресту чи його світлині на пам’ятнику, чи біленькій хмаринці, яка раптом взялася нізвідки серед безхмарного неба і наче навмисне повільно пропливла над його могилою… Просто обійняти і сказати… Але ні… Цього вже ніколи не станеться. Тож все, що ми можемо собі дозволити, це всотувати в свої батьківські серця безцінні миті таких зустрічей, де згадують твоє, синку, ім’я…
Тоді #Ти_Є!!!
