Повномасштабне російське вторгнення розділило життя українців на «до» та «після». Велика війна змусила нас вчитися нового: втрачати, здобувати, і просто жити. Змінюватися і пристосовуватися до нових умов довелось і телерадіокомпанії (ТРК) «Перший Західний». Пригадуємо, які виклики долали і чого навчились.
24 лютого 2022 року, як і для багатьох українців, для команди ТРК «Перший Західний» також став особливим. Хоча про ймовірний початок великої війни в ефірі телеканалу неодноразово розповідали військові та аналітики, журналісти сподівались, що цього все-таки не станеться. Відчувала, але не вірила, і директорка ТРК «Перший Західний» Ольга Цап.
«О 4.30 мене розбудив телефон з фразою: «Ти вже знаєш?». Струм пройшов по моєму тілу, я швидко зібралася і обдзвонила наших працівників, щоб о 7.30 зустрітись усім на роботі. Тому перші думки були про те, як швидко організувати прямий ефір, адже у таких надзвичайних ситуаціях має бути найоперативніша подача інформації. Уже о 9.00 ми вийшли у телевізійний прямий ефір. А «Радіо Перше» стартувало ще о 7.00 ранку», – пригадує той день Ольга Цап.
На телеканалі зрозуміли, що всю програмну сітку доведеться переробляти, вона стала неактуальною.
«У таких умовах глядачу потрібні тільки новини – оперативна, достовірна, збалансована інформація. Тому усі 35 наших проєктів стали на паузу», – розповідає програмна директорка ТРК «Перший Західний» Юлія Грабова.
Не вагаючись, у телерадіокомпанії вирішили перейти до формату «Інформаційного марафону».
«Це найефективніша форма подачі інформації щодо актуальності і оперативності. Ми працювали і працюємо на свою аудиторію. Львівщина мала звідки брати інформацію. Насамперед треба було розповідати про наші території і що відбувається тут. Нам також було важливо, щоб люди ззовні і світ знав правду про Україну. Тому ми налагодили синхронний англійський переклад нашого ефіру», – пояснила рішення Ольга Цап.
Як наслідок, у перші місяці війни, за її словами, телеканал щодня дивились майже 300 тисяч абонентів з Росії, понад 200 тисяч – з Польщі і майже по 100 тисяч осіб у Німеччині, Італії та США. «Перший Західний» дивилися в Індонезії, Японії, Індії.
Початок «Інформаційного марафону»
Вести прямий ефір доручили Станіславові Безушку та Ярині Капітан, яка є водночас програмною директоркою «Радіо Перше». Вона пригадує, що в той сумний ранок, крім страху за дітей і родину, мала розуміння того, що треба їхати на роботу.
«Не було розпачу, розгубленості, був страх за дітей, а головне – відповідальність за роботу. Бо я розуміла, що нам треба людей якось заспокоювати, щоб пів країни не виїхало з України. Передзвонила до Ольги Любомирівни і ми одразу ж вирішили, що виходимо в прямий ефір», – згадує ведуча.
Відтак, о 9-ій ранку в ефірі телеканалу стартував «Інформаційний марафон». Наступні кілька тижнів він тривав по 12-14 годин на добу. У нічний час щогодинні випуски новин готували журналісти відділу інформаційних програм.
Ярина Капітан пригадує, що вести ці багатогодинні ефіри було нескладно, хоча спали по дві години на добу. За її словами, все відбувалося на якомусь «внутрішньому адреналіні».
У такому режимі команда пропрацювала більше місяця. А далі ефір структуризували та поділили на ранковий і вечірній. Ранковий взяла на себе ведуча Ніна Сукач.
«Коли Україна вистояла не три дні, а три тижні, потім місяці – ми зрозуміли, що людям став потрібен інший, трошки легший контент, потрібна можливість видихнути, щоб вдихнути знову. Тоді ефір розділився на «ранковий» і «вечірній». У кожній частині і надалі основний акцент був на інформаційній складовій, далі були оперативні і перевірені новини, коментарі. Але в ранковому ефірі була дещо «легша» подача», – пояснює Юлія Грабова.
В ефір «Інформаційного марафону» почали приходити гості. У ранковий – психологи, юристи, священники, соціальні працівники. У вечірній – представники обласної та міської влад, рятувальники, військові, аналітики, експерти. Героями ефіру ставали звичайні люди, які тікали від війни: з Києва, Харкова, Маріуполя, Херсона.
«Найбільше запам’ятались хлопці, які втекли з Бучі. Це були два чоловіки, один з яких навіть не відкривав обличчя. Вони проживали в одній зі шкіл. Їх нам порадив директор, бо вважав, що світ має почути те, що ці хлопці розказували. Вони з власного досвіду розповідали про всі злочини окупантів, про обстріли цивільних машин, знущання, вбивства, які відбувались на їхніх очах», – розказує Ярина Капітан.
Десь у той час в ефірну сітку «Першого Західного» почали повертатися і звичні проєкти – «Інтерв’ю», «Інсайт», «Вулицями Львова», «Кіносвіт». З часом з’явилися і нові, такі як «Піксель війни» чи «Львівщина. Акценти».
«Радіо Перше» першим повідомило про війну
Але першими на «Першому Західному», на кого випала місія повідомити про початок війни, були ведучі «Радіо Перше» Анатолій Козак і Карина Дмитраш. Того дня вони, як і щобудня, вели програму «Ранок на Першому».
«Це проєкт особливого формату – одночасний прямий ефір на телебаченні і на радіо, максимальне охоплення аудиторії», – пояснює Юлія Грабова.
Фото: І. Lavrov
Вона також пригадує, що в цей день видавав ефір режисер Василь Яворський, який після програми відразу пішов у військкомат, потім на фронт, а згодом загинув. Для колег – це був найскладніший момент на роботі за весь рік. Не обсяг нових завдань і викликів, які створила повномасштабна війна, а втрата близького друга. Василь Яворський перебував у складі 103-ї бригади територіальної оборони ЗСУ і обороняв східний напрямок фронту.
Василь Яворський – Герой і завжди у пам’яті всіх колег…
Програмна директорка радіо Ярина Капітан пригадує, що з першого дня війни на радіо переробили плейлисти і змінили програмну сітку.
«Ми зняли всі тематичні програми про медицину, про спорт. І в нас був суцільний інформаційний марафон. І через це багато місцевих мовників: Жовківського, Ходорівського, Моршинського радіо брали наші програми для трансляції в себе, щоб інформувати своїх слухачів», – розповідає Капітан.
За її словами, через те, що телерадіокомпанія була офіційним оповіщувачем про повітряну тривогу, на ній була подвійна відповідальність, тому що люди почали довіряти.
«У нас було завдання трансформуватись відповідно до потреб війни. Якщо в нас була рубрика «Нові хіти», то ми її змінили в рубрику «Пісні змін». Якщо була розважальна рубрика – ми її змінили на «Емоції війни», де з психологом Володимиром Станчишиним пояснювали, як впоратись зі своїми емоціями. Ми трансформували свій ефір під те, що потрібно було слухачеві. Це була реалізація завдань, які нам поставила війна», – наголошує програмна директорка радіо «Перше».
Новини за будь-яких умов
Інформаційний фронт з першого дня повномасштабного вторгнення тримали новинярі програми «ОЧІ» на ТРК «Перший Західний».
«Як журналіст, я відчувала обов’язок, бо розуміла, що буде паніка. Треба допомогти людям, розрадити, пояснити, надати інформацію у такий складний момент, щоб не виникало інформаційного вакууму, і люди в паніці щось не додумували», – пригадує перші емоції 24 лютого завідувачка відділу інформаційних програм телерадіокомпанії Світлана Ровенчак.
У перший день великої війни всі журналісти її відділу вийшли на роботу. Всі були готові працювати понаднормово, без вихідних. Попри ракетні обстріли і повітряні тривоги журналісти продовжили, як раніше, готувати інформаційну програму «ОЧІ». Впродовж перших двох місяців вона виходила щогодини цілодобово. Навіть вночі, коли закінчувався інформаційний марафон, журналісти готували блоки новини.
Інформаційна програма незмінно виходила, навіть після масованих ракетних атак, які весь Львів залишали без електроенергії.
«Коли не було Інтернету, мобільного зв’язку, ми згадували, як готували новини колись: дзвонили стаціонарним телефоном, виїжджали на місце писати коментар. Так само звук записували, як колись, просто на камеру. Завжди можна знайти вихід і ми цей вихід знаходили. Одного разу, коли не було світла, записували новини просто в парку.Вийшли туди і записали там новини на камеру. Я вважаю, що вже коли не виходять новини – от тоді вже справді страшно», – розповідає Світлана Ровенчак.
Через війну і умови роботи журналістів ускладнились. З’явились обмеження в можливостях доступу на певні місця і об’єкти. Не всю інформацію дозволено висвітлювати.
«Умови праці дуже змінились, бо багато що не можна знімати. Але наша справа – працювати на користь громади. Тому не повинно бути необдуманої дії, щоб ворог використав нашу працю. Тобто, кажуть, що заборонено знімати блокпости і переміщення військовослужбовців, – не знімаємо. Не можна заходити в військовий госпіталь – не заходимо. Щодо джерел – тільки офіційні», – наголошує редакторка.
Після двох місяців напруженого марафону формат новин теж змінили, аби не виснажити ані журналістів, ані глядачів. Відтак, від щогодинних перейшли до двох випусків новино 19.00 та 21.00 годинах.
З літа також почали урізноманітнювати тематику новин. Якщо в перші місяці це були лише навколовоєнні новини, то з часом почали додавати інформацію про культуру, спорт, хоча дайджест з новин з фронту залишається першим у кожному випуску.
«Людям треба додати для душі якийсь промінчик надії, щоб відволіктись. І ми почали повертатись до старих форматів: якісь історії, щось з медицини, комунальні теми. Але до переможного кінця головний акцент – це війна», – зауважила Світлана Ровенчак.
На її думку, цей рік був випробуванням для колективу інформаційної редакції, але з ним вони добре впорались.
«У когось брат був на фронті. У когось – коханий. Ми теж живі люди, ми теж боїмося. Тому долати власний страх і нести людям позитив, віру, надію, що все буде добре – це і є викликом», – вважає редакторка.
Прямий ефір – важливий формат для телеканалу
Одним із найважливіших викликів для ТРК «Перший Західний» стала робота у прямому ефірі. На телеканалі до цього готувались, навіть 22 лютого працювали над оформленням і заставками до нового прямоефірного проєкту «Головне за день». Але саме війна пришвидшила весь процес.
Як розповідає Ольга Цап, довго не думали, наважились на нові умови, бо вони відкривали нові можливості.
«Прямий ефір давав нам можливість миттєво реагувати на ту чи іншу інформацію, перевіряти її, роз’яснювати людям, навчати як себе поводити під час повітряних тривог чи можливих інших небезпек. Як жити у воєнний час, за якими правилами. У нас не було часу на думки про страх. Цей шок і адреналін нас повністю занурив у цілодобову роботу. Кожен працівник як бджоли у вулику, мали свої обов’язки, кожен знав, де він найефективніший», – пояснює директорка.
За словами заступника директора з технічних питань ТРК «Перший Західний» Сергія Різничка, технічно для телерадіокомпанії перейти на режим прямого ефіру було не складно, бо студії, апаратні готували до цього раніше. Довелося лише добирати персонал.
«Потрібно було сформувати технічні групи, які б працювали позмінно по 12 годин.Відповідно, добирали інженерів апаратної зміни, звукорежисерів. Тобто, якщо раніше нам було достатньо двох звукорежисерів, то тепер потрібні чотири. Тому технічний штат збільшився», – пояснює Сергій Різничок.
І хоча останні роки команда «Першого Західного» активно готувалися до роботи у прямих ефірах, але щоденні слоти по 10-12 годин, за словами Юлії Грабової, були дуже великим викликом.
«Завдяки згуртованості колективу і впевненим діям директорки Ольги Цап, усі працівники отримали нові оперативні завдання, графіки роботи, навантаження. Багато кому довелося просто миттєво освоїти нові навички, колосальну роботу виконувала технічна команда на чолі з Сергієм Різничком. Ми втримали свій ефір», – говорить програмна директорка.
Студія в укритті і технічні можливості
Але війна неочікувано принесла ТРК «Перший західний» ще й нові можливості. Телерадіокомпанія почала мовити у Львові у форматі Т2. Національна рада з питань телебачення та радіомовлення на час воєнного стану погодила мовлення на вільному місці у цифровому мультиплексі «Зеонбуду».
«Це дозволяє нам збільшити аудиторію. Всі, хто має телевізори вдома, можуть нас бачити. Бо раніше у Львові нас могли дивитись тільки через супутник і кабельні мережі. Це тимчасовий дозвіл. За ліцензію обов’язково будемо боротися пізніше», – пояснює Сергій Різничок.
Але це був не єдиний виклик, пов’язаний з війною, для технічної команди ТРК. Через постійні обстріли ворога довелось шукати укриття для безпечного мовлення. Вирішили облаштувати його в підвалі приміщення. Це дало змогу під час повітряних тривог продовжувати ефір.
«Технічно ми були готові до виїзних зйомок. Ми мали певну техніку, яка могла виїжджати в складі пересувної телевізійної студії і працювати. Коли вирішили облаштувати студію у підвалі, то використали цю техніку. Поставили декорації, занесли комп’ютери, проклали мережу, яка з’єднує з апаратними, і почали працювати», – розповідає Сергій Різничок.
Відключення електроенергії через обстріли змусили технічну команду шукати шляхи забезпечення резервного живлення.
«У нас був генератор на 5 кВт, який нам дуже тоді допоміг. Тепер ми подбали ще й про додаткові джерела безперебійного живлення на батареях, докупили потужний інвертор на 5 кВт. Зараз завдяки цьому можемо забезпечити 6 годин безперебійної роботи», – додав заступник директора.
Творчі експерименти
Цей рік запам’ятається телерадіокомпанії і творчими експериментами: різдвяним вертепом «Доброго вечора, ми з України!» та пісенним туром Польщею «Караоке для перемоги». Останній виник як спонтанний жест вдячності полякам за підтримку України. Під час туру вдалось зібрати 147 тисяч гривень, які частково доклали до купівлі автомобіля для військових, а за решту купили дрон для підрозділу львівської ТРО.
Чого цей рік навчив
Перший рік великої війни «Перший Західний» пережив із втратами та здобутками. Але головне, що телерадіокомпанія не зупинилась, а продовжує рости і розвиватися далі.
«Ми навчились ще більше відчувати один одного, цінувати те, що маємо і кого маємо. Швидко і виважено приймати рішення і нести за них відповідальність», – говорить Ольга Цап.
А ще, підсумовують на «Першому Західному», цей рік навчив, що ми можемо все, поки ми живі.
«Наше досягнення – це постійний приріст аудиторії і схвальні відгуки про роботу ТРК «Перший Західний». Дуже стимулює, коли пишуть «Я пережила це завдяки вам», «мені було легше, коли я вас слухав», «ваші ведучі заспокоюють». Крім того, ми знову є активним продуцентом якісного контенту, який виходить не лише у нас, але й через платформу обміну «Media Change Ukraine» на багатьох телеканалах України», – каже директорка.
У 2023-му телерадіокомпанія планує нові проєкти і спецпроєкти, готується експериментувати, а головне – далі розвивати прямоефірне мовлення та інформаційну складову ефіру. І вже знає, як розповість про найголовнішу для кожного українця подію – нашу Перемогу.
Вікторія Прихід
