Їх втратив світ і Україна: особистості, які пішли у 2022 році

Неймовірно важкий рік, який поставив на межу виживання не лише Україну, але й увесь світ. 2022-й  забрав багато людей, яких знали, шанували і любили. Вічна пам’ять…

У 2022-му в засвіти пішло чимало відомих людей як в Україні, так і у світі, тих хто творив історію і тих, хто просто своєю світлою людською присутністю і щоденною працею робив життя трішки кращим.

Укрінформ згадує тих, кого українське і світове суспільство втратило цього трагічного й величного року, що ось-ось завершиться.

22 лютого.  Іван Дзюба (90 років) – літературознавець, дисидент, Герой України, один із лідерів національно, духовного відродження другої половини ХХ і початку ХХІ століття.

Свого часу був міністром культури, головою Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. У 1973 році засуджений до п’яти років ув’язнення і п’яти років заслання за свою працю “Інтернаціоналізм чи русифікація”. Книга була написана 1965 року і  власноруч розіслана в усі найвищі інстанції, мала ефект бомби. Іван Дзюба автор десятків публікацій, книг, зокрема про Тараса Шевченка, досліджень про культуру і політику. Серед останніх робіт – книга “Чорний романтик: Сергій Жадан”. Один зі співзасновників Народного руху України та учасник ініціативної групи “Першого грудня”..

22 листопада. Юрій-Богдан Шухевич (89 років) – Достойний син Романа Шухевича Головного командира УПА. 

А ще – Герой України, дисидент, член Української Гельсінської групи, український політичний діяч, народний депутат України VIII скликання, політв’язень у 1948–1956, 1956–1968, 1972–1988 роках, він провів 28 років у в’язницях і таборах СРСР.

10 травня. Кравчук Леонід Макарович (88 років) – перший Президент України після здобуття нею незалежності (1991–1994), «ідеологічний» секретар ЦК КПУ,  Голова Верховної Ради України у 1990–1991 роках, Герой України (2001).

8 грудня 1991 року Леонід Кравчук разом з російським та білоруським лідерами Борисом Єльциним і Станіславом Шушкевичем підписав Біловезьку угоду про кінець Радянського Союзу. Цю подію він називав найважливішою у своєму житті. У 14 січні 1994 р., всупереч ратифікованому Верховною Радою 18 листопада 1993 р. Договору СТАРТ-1, яким передбачалося поступове скорочення стратегічних ядерних озброєнь розташованих на території України, самочинно прийняв рішення підписати «Тристоронню заяву» президентів України, США та Росії щодо негайного вивезення всієї української ядерної зброї до Росії (яке завершилося вже 1 червня 1996 р.), причому без будь-яких конкретних гарантій безпеки та документально зафіксованих фінансових компенсацій. Разом з тим, програвши у липні 1994 року дострокові вибори, цивілізовано передав президентські повноваження Леонідові Кучмі, чим затвердив очевидну сьогодні всім даність: Україна – це реальна демократія.

У квітні 2021 року Леонід Кравчук доленосно сказав: «Якщо комусь у Кремлі прийде у голову божевільна думка напасти на Україну, я переконаний, що Європа з Україною, світ, США з Україною, це буде останній цвях для росії». Леонід Кравчук прожив довге життя, повне карколомних поворотів. Його було за що критикувати, але ніхто не забере й того, що він зробив для України.

8 вересня. Королева Великої Британії Єлизавета II (96 років) впродовж 70 років правила Британією, Її царствування було найдовшим в історії Британської імперії. Єлизавета ІІ  була найстаршою серед  глав держав у світі.

За царствування Єлизавети ІІ Британську імперію було мирно трансформовано в Британську Співдружність. Вона стала символом того, що і в ХХІ столітті європейська монархія можлива, якщо базується на основоположних принципах демократії.  Єлизавета ІІ до кінця життя була главою 15 держав (королівств Співдружності): Австралія, Антигуа і Барбуда, Багамські острови, Беліз, Великобританія, Гренада, Канада, Нова Зеландія, Папуа – Нова Гвінея, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Соломонові Острови, Тувалу, Ямайка. За роки свого правління Єлизавета встигла призначити на посаду 14 прем’єрів, серед яких  такі знаменитості, як Вінстон Черчилль, Гарольд Вілсон, Маргарет Тетчер…  Останню з них, Ліз Трасс, вона призначила, практично вставши зі смертного одра, 6 вересня 2022 року.

20 листопада 1947 року Єлизавета та Філіпа Маунтбеттена – принца грецького і данського повінчалися у Вестмінстерському соборі. Цей королівський шлюб став найтривалішим у світовій історії – подружжя прожило разом 73 роки. Свого чоловіка королева Єлизавета ІІ пережила на трохи більш як один рік: Філіп помер у квітні 2021 року.

30 серпня. Михайло Горбачов (91 рік) –  перший та останній президент СРСР у період від 15 березня 1990 року до 25 грудня 1991 року. Він був й останнім генеральним секретарем ЦК КПРС та головою президії Верховної Ради СРСР.

У січні 1987 року саме Горбачов дав старт політиці демократії та гласності, яка надалі призвела до старту ринкової економіки, відносно вільних виборів та неминучого за таких умов розпаду СРСР. Він дав добро на об’єднання Німеччини, відвід радянських військ з Центральної Європи та Афганістану. Разом з тим, саме при ньому були жорстоко задавлені протести в республіках, які прагнули змін – Казахстан, Азербайджан, Грузія, Литва… Михайло Горбачов був контроверсійною фігурою вселенського зламу і цього достатньо, щоби залишитися в історії. Як саме? Мабуть, все-таки зі знаком «+».

3 травня. Станіслав Шушкевич (87 років) – перший глава незалежної республіки Білорусь, був одним із підписантів Біловезьких угод, які у грудні 1991 року поховали СРСР.

Після серпневого путчу 1991-го, Станіслав Шушкевич, радіофізик, доктор наук,  очолив білоруський парламент. З посади голови Верховної Ради його зняли на початку 1994-го. Восени 1996-го підписував заяву до Конституційного суду про імпічмент лукашенка. Довгий час очолював Білоруську соціал-демократичну громаду та сміливо критикував політику лукашенка. Однозначно фігура історичного масштабу, його ім’ям у звільненій Білорусі називатимуть проспекти і площі.

23 березня. Мадлен Олбрайт (84 роки),американський політик та дипломат. Була першою жінкою на посаді держсекретаря США (за часів президентства Біла Клінтона).

Мадлен Олбрайт народилася у Празі, вона з батьками була біженкою від нацистської Німеччини й радянського комунізму.  До посади держсекретаря також обіймала високі посади – в період з 1993 по 1997 роки працювала постійною представницею США при ООН.

19 липня. Руслана Писанка (56 років) – українська акторка і телеведуча. Руслана Писанка з 1996 року працювала в телевізійному агентстві “Вікна” режисером інформаційної програми “Вести” і тележурналі “Люди”.

Знаменитою Писанка стала, коли їй запропонували стати ведучою програми “Погода”, яку вона вела 7 років на телеканалі “Інтер”. Руслана Писанка знімалася в кіно до 2015 року, коли вирішила зробити перерву в кінокар’єрі і зосередитися на роботі в театрі. Вона була й залишиться символом української жінки – яскравої, гарної, хлібосольної, різнобічно талановитої, але основне – щирої.

29 грудня. Пеле (82 роки), легендарний бразилець, Король футболу на віки вічні. Ніхто – так уважає весь світ – і ніколи не зможе зайняти його унікальне місце у футбольній ієрархії.

Пеле провів майже два десятиліття як найрезультативніший бомбардир у складі бразильського клубу “Сантос” і національної збірної Бразилії. Футболіст, якого охрестили “Королем”, дебютував у 17 років на чемпіонаті світу 1958 року у Швеції, ставши наймолодшим гравцем за всю історію турніру. Його винесли з поля на плечах партнерів по команді після того, як він забив два м’ячі у фіналі, який завершився перемогою Бразилії над країною-господаркою з рахунком 5:2. Травма не дозволила йому зіграти у фіналі чемпіонату світу у 1962 році, коли Бразилія зберегла титул чемпіона, але у 1970-му Пеле став символом тріумфу на чемпіонаті світу в Мексиці, коли забив у фіналі матчу з Італією. Бразилія перемогла з рахунком 4:1.

Пеле тричі ставав чемпіоном світу, 5 разів чемпіоном Бразилії, по два рази вигравав Кубок Лібертадорес та Міжконтинентальний кубок. Останні роки у професійному спорті він провів у МЛС у складі «Нью-Йорк Космос», з яким також ставав чемпіоном.

30 листопада. Анатолій Молотай (84 роки) – засновник і художній керівник Національного президентського оркестру, Народний артист України.

За свою музичну кар’єру Анатолій Молотай став автором близько 120-и аранжувань для симфонічного й духового оркестрів. А у 1991 році він заснував Національний президентський оркестр, був його художнім керівником і головним диригентом.

9 листопада. Юрій Кармазін (65 років) – український політик та юрист, народний депутат 2, 3, 4 та 6 скликань Верховної Ради України.

У різні роки входив до фракцій «Громада», «Солідарність», «Наша Україна», Наша Україна – Народна самооборона». У 1999 році балотувався на пост Президента України. “ У першому турі отримав 90 793 голосів виборців (0,35 %) — посів 10 місце серед 13 претендентів.

8 грудня. Ярослав Фейло (70 років), заслужений журналіст України, член Ревізійної комісії НСЖУ.

Він понад 40 років пропрацював на Львівському обласному радіо та телебаченні на «Високому Замку» як ведучий суспільно-політичних програм. Був лауреатом низки премій у галузі журналістики, заступником голови обласної організації Національної спілки журналістів України, автор близько 100 документальних телефільмів, багатьох книг та публіцистичних статей.

2 листопада. Валерій Микитенко (63 роки) – український актор та режисер, Заслужений артист України.

У 1980–93 та 1998–2013 працював у Сумському театрі для дітей та юнацтва. З 1993–98 – режисер телебачення телерадіокомпанії «Суми».

26 жовтня. Нузет Умеров (90 років), кримськотатарський поет, перекладач, заслужений журналіст України, дитячий письменник.

З 1984 по 2006 рік був головним редактором найстарішої кримськотатарської газети «Янъы дюнья». Брав участь у створенні першого післявоєнного кримськотатарського букваря «Еліфбе». Писав казки, дитячі вірші, поеми, оповідання, повісті, п’єси, гуморески. Перекладав із казахської, узбецької, татарської та інших мов. Член Спілки письменників України, академік Кримської літературної академії, заслужений журналіст України. Він був феноменом кримськотатарської літератури, однаково талановито писав кримськотатарською мовою, вміло використовуючи все багатство її діалектів.

30 травня. Василь Довжик (78 років) – український поет і прозаїк, перекладач, драматург; актор театру і кіно; ведучий літературних програм Національної радіокомпанії України, член Національної спілки письменників (1980), Національної спілки театральних діячів.

Зіграв понад 30 ролей у кіно та телефільмах. Автор лібрето до трьох опер. Переклав 20 п’єс, написав слова для низки пісень у співробітництві з композиторами: К. Стеценком, В. Зубицьким, О. Ледньовим, О. Марцинківським, В. Степурком, Оленою Лис, Людмилою Матвійчук та іншими. Він був радіокоментатором Українського радіо (передачі «Антологія сатири і гумору», «Веселий всесвіт», «Сторінки української класики»).

12 квітня. Лариса Хоролець (73 роки), актриса театру та кіно, драматург, перша міністр культури України. 

У 9-річному віці дебютувала в кіно, у стрічці «Партизанська іскра». Згодом знімалася ще в декількох фільмах. Також знімалася у фільмах «Кров людська — не водиця», «Сашко», «Морська чайка» та ін. 7 липня 1991-го року Хоролець стала міністеркою культури Української Радянської Соціалістичної Республіки УРСР, а з 24 серпня 1991 року по 17 листопада 1992 – вона перша міністерка культури незалежної України.

Протягом 20 років займалася педагогічною діяльністю. З 2014 року — професор кафедри режисури драматичного театру та акторського мистецтва Київського національного університету культури та мистецтв, з вересня 2016 року — завідувачка кафедри сценічного та аудіовізуального мистецтва Національної академії керівних кадрів культури та мистецтв.

За п’єсами Хоролець «Сирени», «Мені тридцять», «Третій» та «На вулиці Електричній» поставлені вистави в багатьох театрах України.

25 грудня. Віктор Киркевич (77 років) – видатний дослідник історії Києва, краєзнавець, літератор, колекціонер, Заслужений працівник культури України.

Віктор Киркевич є автором понад 400 статей та 23 книг з історії Києва і України, а також путівників, туристичних карт. У своїх роботах він висвітлював та досліджував історію, культуру та високу духовність України. Грунтовні праці Віктора Киркевича були присвячені храмам української столиці – Володимирському собору, іншим християнським святиням. Багато він писав про одну із найвідоміших вулиць Києва  Андріївський узвіз. Він став символом Андріївського узвозу: його завжди можна було бачити біля Музею однієї вулиці за столиком з книгами – його авторства і не лише – старовинними листівками, репродукціями…

За сценаріями Віктора Киркевича було знято десять науково-популярних фільмів, зокрема: «Реріх і Україна» (1991), «Зійди на гори київські» (1992), «Владислав Городецький» (1993), «Таємниці Міжгір’я» (1993).

Величезна колекція Киркевича містить: оригінали документів, світлини,  поштівки та листівки, книги, журнали та газети, гравюри та твори живопису, твори декоративно-ужиткового мистецтва та предмети побуту тощо. Брав участь у понад 50 виставках у різних містах України та за кордоном, мав 18 персональних виставок. Протягом останніх років Віктор Киркевич намагався передати свою колекцію державі для створення у місті Києві Музею історії державотворення та незалежності України. Нині  – це буде принциповим завданням для його багато чисельних друзів та знайомих, просто киян, небайдужих до Вічного міста.