Андріян Фітьо: «Ця війна не лише за території, але і за цінності»

Андріян Фітьо – знаний на Львівщині економічний оглядач, експерт з місцевого економічного розвитку. Він – відомий журналіст, блогер, член НСЖУ – практично з перших  днів війни добровільно змінив клавіатуру комп’ютера та написання статей на автомат та чергування на посту. Через деякий час, після злагодження, поїхав на схід, де він часто до війни у якості експерта консультував місцеві громади та вчив працівників місцевого самоврядування європейських практик ефективного управління. Сьогодні він у складі 103-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних сил України боронить нашу державу у війні з російськими окупантами.

Зустрілися ми з Андріяном під час його короткої відпустки у рідному місті. Домовлялися попити львівської кави, але оскільки якраз випало чергове відключення струму, то в кафешці кавовий апарат не працює. Купуємо сік і говоримо про військове життя-буття журналіста на фронті. За плечима у 50-річного Фітя шмат прожитого життя і величезний досвід, який змушує дивитися на сьогоднішні реалії без прикрас і юнацької ейфорії. Війна страшна і складна штука. Правда про неї не лише шокує, а може й вбити. Тому наразі говоримо лише про добрі речі і позитивні для нас. Все інше, те, про що наразі не можна і не треба говорити, залишаємо для мемуарів.

«Тему військової агресії з сторони ерефії почали підіймати ще з кінця 2000-х років, наголошуючи про необхідність модернізації, особливо у воєнній сфері. На жаль, наші намагання бути почутими глушились різними «консервами». Також вагомим фактором виявилась відсутність адекватних топ-менеджерів з державницьким мисленням. Але я вірю, що ми переможемо. Обов’язково переможемо!», – емоційно говорить Андріян Фітьо. 

«Ця війна не лише за території, це війна, в тому числі, і за цінності. За цивілізаційні, європейські та українські цінності. Відстоїмо цінності – відвоюємо наші території. Цей виклик глобальний, саме на наших плечах, як на «Шевченкових стовпах» тримається сьогоднішній світ. Тому найосновніше у відстоюванні цінностей нині – це не перегризти горлянки один одному, а то воювати не буде кому. Головне питання сьогодення – здолати рашистів, а після Перемоги по-новому подивимось один одному у вічі. Є час на різні погляди на одні й ті ж речі, а є час щоб подати один одному руки. Особлива подяка тим колегам журналістам, що зі зброєю в руках боронять нашу Україну, хоча основна зброя журналіста – це креативна думка та гостре слово. Але для багатьох наших колег не вдається творити слово, коли десь там на сході лунають вибухи і йде війна. Для багатьох це природній поклик відкласти ручку і взяти в руки автомат. Можливо? дуже емоційний. Але щирий і природній у даній ситуації», – розмірковує Фітьо.

«Усі зараз у світі говорять про хворобу путіна та «летальне» завершення його публічної політичної кар’єри. Цікаве припущення, як один з можливих варіантів завершення цього світового кошмару. В рф вже потихенько починають розуміюти, що війна з Україною –це війна на виснаження самої росії, а відтак шлях в нікуди. Єдиний можливий шлях зберегти від розвалу саму рф та зберегти режим «колективного путіна» – це оголосити про критичне захворювання путіна, з подальшим летальним «фіналом» з підстановкою двійника. Такий крок може бути здійснений упродовж 3-4 тижнів, і залежить від розвитку ситуації щодо агресії проти України і від динаміки економічних дисбалансів між економічно благополучними регіонами (Москва, Санкт-Петербург, Ханти-Мансійський округ, Тюменська область) та депресивними територіями? з яких переважно набирається гарматне м’ясо для війни з Україною. Поглиблення економічної прірви призведе до соціальних турбуленцій, коли бідні регіони (переважно центральна росія та східна переферія) почнуть бунтувати проти таких диспропорцій. Розіграти фейк з хворобою путіна доцільно орієнтовно в цей період, оскільки рівень підтримки путінського режиму є один з найвищих за 20 років десь на рівні 75%. Саме для цієї версії вже тривалий час і розкручують кремлівського пропагандона Валерія Солов’я», – аналізує і трохи підказує москалям як діяти наш співрозмовник.

«Один з ключових аспектів, що так лякає наших західних партнерів, особливо Німеччину та Францію, – це можливість застосування путіним ядерної зброї. Будь-яка реалістична публічна соціологія в мордорі зараз неможлива. Єдине, що є доступним – це опитування в соцмережах, хоча не репрезентативні, але дають розуміння щодо трендів та тенденцій. Щоб перемогти ворога потрібно розуміти як він мислить, на які підлі вчинки спроможний і не давати йому жодної можливості домінувати у інформаційному просторі, використовуючи благородність української нації. Всі війни мають свій початок і своє завершення. Але є одна війна, яка триває століттями, війна спрямована на знищення будь-чого пов’язаного з українською цивілізацією. Очевидно і вона буде мати своє завершення. Завершення Перемогою України. Але для цього, ще потрібно прикласти багато, багато зусиль! Перед Україною три смертельні виклики: рашисти, корупціонери та грантожери. Але впевнено подолаємо перших, других та третіх», – ділиться своїми думками Андріян Фітьо.

«Те, що Зеленський піднімає проблеми тіньової економіки, корупції та вірить в подолання цих явищ, це дуже добре, але на жаль, не все так однозначно.

Навіть побіжний аналіз інформаційних стрічок вказує на наскрізну системну складність даної проблеми. Непрозорий розподіл, навіть тих скудних бюджетних коштів на незрозумілі регіональні стратегії та «інноваційні» проекти (зокрема на Львівщині), багатомільйонні махінації з гуманітарною допомогою, лихварство на митниці, кон’юнктурні з кумівським підходом програми виходу з економічної кризи – це як злоякісна пухлина на тілі знекровленої війною України. Просто не віриться, що в умовах сьогодення, коли люди збирають останні копійки на підтримку ЗСУ знаходяться ділки обтяжені владними повноваженнями, які тільки і думають про особисту вигоду. Принагідно зазначу, що є посадові особи, які заслуговують на слова подяки. Про них скажу колись окремо. Свого часу віддав частинку свого життя Донеччині. Займався реформою місцевого самоврядування, побував практично у всіх громадах від Лиману, Святогірську та Сіверську до Мангушу, Волновахи, Авдіївки та Маріуполя, а в деяких і по кілька разів. Вдалось багато зробити, допомогти розробити багато цікавих та креативних проектів, завдяки яким громади отримали «друге дихання», Донеччина стала як рідна. Значна частина цих проектів розроблялась на громадських засадах, мав велике бажання, щоб регіон розвивався. Це був нелегкий етап і хто б думав, що доля знов закине на Схід України, але вже зі зброєю в руках», – каже Андріян Фітьо.

Він наголошує, що дуже важливим є те, щоб публічні особи брали до уваги напрацювання експертних середовищ. Це важливо з двох причин. По-перше, така публічна особа опосередковує себе від нищівної критики, по-друге – такі альтернативи від експертів з врахованими ризиками є, як правило, достатньо оптимальними і скерованими не на вузькопартійні чи кланові інтереси. Україна сильна сильними громадами. І ця війна це підтвердила.

Після години нашого з Андріяном спілкування з’явився струм і запрацював кавовий апарат. Без кави ми не залишилися. Він побажав усім нам впевненої перемоги над ворогом та швидкого повернення до мирного життя! Після війни на журналістів чекає ще більше роботи. Реальне громадянське суспільство можливе лише за умови існування вільних і незалежних медіа. А часом війна з корупцією та бюрократією є важча і виснажливіша за реальний бій. Бо там видно хто ворог. А в мирний час вороги маскуються досить часто у вишиванки.