Пулітцер-2017 у деталях — за що й кому дали найпрестижнішу журналістську премію

0
79

10 квітня в Нью-Йорку відбулася 101-ша церемонія оголошення Пулітцерівських лауреатів. Одну з найпрестижніших нагород у сфері журналістики та літератури вручили у 21 номінації. До лауреатів у номінації «Роз’яснювальна журналістика» були долучені й українські журналісти — Анна Бабінець та Влад Лавров, — які є співавторами проекту «Панамський архів».

В огляді MediaSapiens — про десятку переможців у номінаціях, пов’язаних із журналістською діяльністю.

Викриття незаконного виселення нацменшин

Номінація: «Служіння суспільству».

Переможець: ProPublica і The New York Daily News.

Найголовнішу нагороду (золоту медаль) дали за серію розслідувань журналістки Сари Райлі про зловживання нью-йоркської поліції. Авторка розповіла про сотні випадків незаконного поводження з представниками національних меншин, яких виселяли з будинків упродовж 2013 та 2014 років.

Журналістка з’ясувала, що суд переважно (в 70 % випадків) підтримав поліцію, видаючи постанови про тимчасове виселення мешканців. І, як правило (у 80 % випадків), це стало можливим у тих районах, де живуть не білі.

Було опубліковано дванадцять матеріалів, у яких репортерка проаналізувала більше тисячі випадків поліцейських зловживань. Чверть із них подано окремими історіями, де детально розписано, кого, за що і за яких обставин виселили, чи мали місце законні підстави та що трапилося з родинами потому.

Карта, на якій зображено помешкання, звідки виселяли людей.

У матері п’ятьох дітей Джаміль Ель-Шабаз (Jameelah El-Shabazz), наприклад, вилучили 45 стаканчиків із яєчним порошком, який використовували для священних обрядів. Фактично всім інкримінували наркотики, а під час так званих поліцейських наркотичних рейдів із будинків виселяли цілі сім’ї, часом разом із сусідами. Майже двохсот людей із-поміж усіх виселених потім не було засуджено, але додому повернутися їм не дозволили. У Даніеля Консерв (Daniel Conserve) знайшли кількасот доларів готівкою і гральні записи на комп’ютері та окремих носіях. Поліція вривалася в його будинок кілька разів протягом року. Врешті, його засудили за азартні ігри й назавжди вигнали з будинку.

Фейкова благодійна діяльність Дональда Трампа

Номінація: «Національний репортаж».

Переможець: Девід Фарентолд, The Washington Post.

Журналіст Девід Фарентолд із The Washington Post здобув нагороду за серію розслідувань про Дональда Трампа. Упродовж минулого року він писав про благодійність нинішнього президента і з’ясував, що той не виконував обіцянки пожертвувати кошти організаціям. Ішлося про багатомільйонні суми.

Насправді ж у період між 2008 роком і донині фонд Трампа фінансується лише за рахунок інших людей. Найбільший подарунок фонду Трампа за весь час його існування — це чверть мільйона доларів на ремонт фонтану біля Plaza Hotel.

The Washington Post зв’язалася із 400 благодійних організацій, щоби дізнатися, чи надходили їм кошти від американського президента. І з’ясувала, що ні, не надходили. В окремих випадках це були гроші зфонду, до якого Трамп, як було зазначено вище, не дуже докладався фінансово.

Фотографії нотаток журналіста, на яких написано переліки організацій та поруч позначки, чи одержували вони фінансову допомогу (на всіх після 2008 року —never — ніколи).

А найпопулярнішим матеріалом журналіста став текст про грубі висловлювання Трампа про жінок у 2005 році. Матеріал вийшов за місяць до виборів і спровокував мільйонні акції протестів, зокрема «Жіночий марш» у січні 2017 року.

Девід Фарентолд в ньюзрумі Washington Post дякує колегам та читачам після оголошення лауератів

Девід Фарентолд — політичний журналіст The Washington Post. Починав роботу в 2000 році у виданні The Post, пишучи про поліцію та кримінал у місті. Закінчив історичний факультет Гарвардського університету.

Розслідування смертей від передозування

наркотичними речовинами

Номінація: «Розслідувальний репортаж».

Переможець: The Charleston Gazette-Mail.

Журналіст Ерік Айр довів, що діяльність фармацевтичних компаній призвела до великої кількості передозувань і смертей мешканців штату Західна Вірджинія. Протягом шести років оптовики продали 780 мільйонів знеболювальних таблеток гідрокодону та оксикодону, внаслідок чого близько двох тисяч жителів померли від передозування цими препаратами. У цей період смертність у регіоні зросла на 67 %. Найбільше людей померло в малонаселених сільських районах Західної Вірджинії. Наприклад, в одному з містечок, де жило лише 392 людини й була тільки одна аптека, продали більше дев’яти мільйонів таблеток гідрокодону. Аптеки ж у свою чергу не повідомляли правоохоронним органам про такий ажіотаж навколо анальгетиків: як стверджує журналіст, щоб не позбавляти себе й виробників великих прибутків.

Після публікацій численні міста в Західній Вірджинії подали до суду на найбільших виробників ліків у країні.

Це перша Пулітцерівська премія в історії газети. Ерік Айр займається темами освіти, охорони здоров’я та бізнесу вже близько двадцяти років.

Університет Бригама Янга й сексуальне насильство

Номінація: «Місцевий репортаж».

Переможець: The Salt Lake Tribune.

Нагороду отримала невелика газета з 80 тисячами передплатників. Із квітня минулого року вона займається розслідуваннями випадків сексуального насильства в університеті Бригама Янга (Brigham Young University). Точніше, приховування й замовчування випадків насильства в університеті.

Жертв сексуального насильства перевіряли на так звану відповідність правилам поведінки. Скажімо, намагалися притягти до відповідальності за вживання алкоголю чи начебто занадто відвертий одяг. Простіше кажучи, звинувачували в тому, що в сексуальному насильстві винні самі жертви. Таким чином університет формував негативний образ жертв і намагався приховати випадки сексуального насильства.

Журналісти пов’язують таку практику з мормонським вихованням в університеті. Мовляв, студенти від часів створення навчального закладу мають дотримуватися суворих правил поведінки. А якщо не дотримуються — то в наслідках винні самі.

Після публікацій розслідувань в університеті припинили перевіряти жертв насильства на відповідність правилам поведінки. Крім того, відкрито кримінальні провадження, зокрема проти випускника Торрі Гріна — футбольну зірку університету. Гріна звинувачують у нападі на сімох жінок. До розслідування The Salt Lake Tribune він наполягав на своїй невинуватості.

А Університет Бригама Янга оголосив про плани реформ і пообіцяв переглянути свою політику правил.

«Панамський архів»

Номінація: «Роз’яснювальна журналістика».

Переможець: Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів, видавництво McClatchy і щоденна газета The Miami Herald.

Це нагорода за публікації «Панамського архіву», в яких викрито офшорні компанії, що їх використовували відомі люди для ухилення від сплати податків. Співавторами проекту були, зокрема, українські журналісти Влад Лавров та Анна Бабінець, які займалися розслідуванням на основі документів юридичної фірми Mossack Fonseca та досліджували офшорні компанії Президента України Петра Порошенка (інтерв’ю з Анною Бабінець про значення цієї нагороди читайте на «Детекторі медіа»).

Попри те, що заявку на участь подавали в категорії «Міжнародна журналістика», журі нагородило спільноту розслідувальників у номінації «Роз’яснювальна журналістика».

Загалом у написанні статей «Панамського архіву» брали участь більше трьохсот журналістів на шести континентах. А з квітня 2016 року світові засоби масової інформації опублікували результати аналізу майже 12 мільйонів файлів, у яких містилася інформація про офшори. Документи, отримані спершу німецькою газетою Süddeutsche Zeitung від невідомого джерела, стосувалися не тільки німецьких власників офшорів, але й людей із усього світу. Тому репортери поділилися отриманими даними з Міжнародним консорціумом журналістів-розслідувачів.

Так, у «Панамському архіві» було знайдено дванадцять теперішніх і колишніх президентів, сотні політиків та чиновників, а також їхніх рідних і друзів із Євросоюзу, Росії, Китаю тощо. А крім світових лідерів у документах знайшли офшори міжнародних злочинців і людей, пов’язаних із наркоторговцями й терористами.

Історія ветерана війни в Афганістані

Номінація: Feature Writing.

Переможець: Сі Джей Чиверс (C. J. Chivers), The New York Times.

Перемогу в цій номінації здобув журналіст Сі Джей Чиверс (C. J. Chivers)затекст про морського піхотинця Сема Сіатта (Sam Siatta), який повернувся з війни в Афганістані. У 2014 році його заарештували за те, що він увірвався в будинок до незнайомих людей у нетверезому стані й отримав кілька поранень від господарів. Точніше, від іще одного морського піхотинця, який захищав себе і свою подругу та дев’ять разів ударив Сіатта ножем. Репортер зустрів 24-річного Сема у виправному центрі, де той відбував своє покарання. Журналіст розкриває історію військового не тільки через війну, а й намагається пояснити, як на нього вплинула смерть батька у дванадцять років, шкільні закоханості, правова система й так далі.

Журналіст вивчив перебування Сіатта на війні й пише про те, що війна вбиває людину в людині. Сам репортер уже протягом 15 років пише про військові конфлікти. Він працював в Афганістані, Іраку, Сирії, Ізраїлі, Лівії, Росії, Грузії, Уганді, Узбекистані та висвітлював теракт 11 вересня в Нью-Йорку. Із 1988 по 1994 рік він був офіцером морської піхоти США й командиром роти під час миротворчих операцій у Лос-Анджелесі.

Це не перша Пулітцерівська премія журналіста — вісім років тому він разом із командою отримав нагороду в сфері міжнародної журналістики за матеріали із Афганістану й Пакистану.

«Темне мистецтво» Путіна

Номінація: «Міжнародний репортаж».

Переможець: The New York Times.

Перемогу в цій номінації здобули журналісти за серію матеріалів «Російські темні мистецтва» про президента Володимира Путіна та його спроби вплинути на політику інших країн. Зокрема, в текстах ідеться про кібератаки під час американської президентської кампанії, про російських хакерів, смерті критиків Кремля тощо.

За словами одного з членів журі, ці історії від The New York Times показали, що Путін прагне впливати на світову політику і проектувати на неї російську владу різними методами, зокрема переслідуваннями, вбивствами й компрометуванням опонентів.

Колектив The New York Times святкує перемогу: видання стало єдиним, яке отримало нагороди у трьох номінаціях

Після оприлюднення результатів премії головний редактор Meduza Іван Колпаковзаявив, що один із матеріалів у цій серії містить плагіат і дослівний переклад цитат із текстів журналіста Данила Туровського. В американському виданні це заперечили — мовляв, автор Ендрю Крамер завжди дотримувався етичних стандартів у роботі. Meduza планує провести незалежну експертизу текстів і, якщо їхня версія підтвердиться, то звернуться в оргкомітет Пулітцерівської премії.

Висвітлення пожежі на концерті

Номінація: «Екстренний новинний репортаж».

Переможець: видання East Bay Times.

Журналісти каліфорнійського видання здобули нагороду в номінації «Екстренний новинний репортаж» за матеріали про пожежу на концерті, яка трапилася в грудні 2016 року в Окленді. Захід відбувався в приміщенні складу, де періодично влаштовували вечірки. У день трагедії там був концерт електронної музики. Зі ста людей, які прийшли, загинуло 36 відвідувачів.

У редакції з’ясували, що пожежа сталася внаслідок несправності електропроводки. Журналісти отримали доступ до електронного листування власників. Вони знали про те, що склад було побудовано без урахування правил пожежної безпеки, але все одно здавали його в оренду.

Про те, як тривала робота над темою, де з’ясовували нові обставини події та з ким говорили журналісти, є в спеціальному матеріалі. Там покроково й погодинно розписано діяльність редакції стосовно висвітлення пожежі.

Карта клубу, яку підготувала редакція.

Писати про те, що відбувається в клубі, редакція почала о пів на четверту ранку — одразу після дзвінка з поліції. За наступні півтори години інформацію оновлювали сім разів, а в полі загалом працювали сімнадцять журналістів і фотографів. Коли пожежники зайшли в будівлю, що палала, знайшли там дев’ять тіл. Поки було неможливо проникнути далі, ні журналісти, ні рятувальники не знали, чи є ще загиблі всередині. Тоді один із репортерів почав активно перевіряти профайли в соцмережах і сторінку події, щоби дізнатися, скільки людей збиралися і врешті прийшли на концерт. У цей момент стало зрозуміло, що жертв значно більше.

Фотографії вбитих у Філліпінах

Номінація: «Новинна фотографія».

Переможець: Деніел Берхулак.

Іще один лауреат Пулітцерівської премії — фрілансер Деніел Берхулак (Daniel Berehulak), який здобув нагороду за фоторепортаж про боротьбу з наркоманією на Філіппінах. Світлини фоторепортера були опубліковані в The New York Times. На них задокументовано десятки вбивств, пов’язаних із кампанією проти наркотиків президента Родріго Дутерте. Протягом місяця Берхулак фотографував жертв так званих ескадронів смерті. Переважно це були мотоциклісти в масках, які розстрілювали людей без суду, але, радше за все, за наказом президентського уряду.

Одна з фотографій Деніела Берхулака, яка здобула нагороду.

Багато тіл було знайдено із зав’язаними за спиною руками й загорнутими в пакувальну стрічку головами. Поряд із тілами вбивці залишали погрози на картоні — щоби вселити страх у тих, хто вживатиме чи продаватиме наркотики.

«Вони ріжуть нас, як тварин», — сказав перехожий поряд зі вбитою Ерікою Фернандес. Це сімнадцятирічна дівчина, яку вбили разом із її хлопцем посеред вулиці.

Тільки в період із липня по листопад 2016-го було вбито більше двох тисяч людей під час офіційних поліцейських операцій. Інші стали жертвами так званих добровольців.

Фотограф побував на більш ніж сорока місцях злочину й зафіксував 57 жертв у Манілі.

У 2015 році він уже був переможцем Пулітцерівської премії за висвітлення епідемії лихоманки Ебола в Західній Африці, а в 2011 році був у списку фіналістів. Крім того, його фотографії здобули п’ять нагород World Press Photo. Із 2013 року Берхулак працює позаштатним фоторепортером і постійним автором The New York Times. Його роботи з’являються на виставках, у газетах і журналах по всьому світу.

Фотоісторія Тейвона Таннера

Номінація: «Репортажна документальна фотографія».

Переможець: Джейсон Вембсгенс, Chicago Tribune.

Штатний фотограф Chicago Tribune здобув нагороду за фоторепортаж про життя десятирічного хлопчика, який постраждав унаслідок стрілянини на вулицях Чикаго. На світлинах зображено життя дитини та її матері під час лікування, реабілітації та повернення до звичного життя після цієї трагедії.

«Це був подарунок від нього [героя фоторепортажу]. Він сміливий і неординарний маленький хлопчик, — сказав фотограф після оприлюднення результатів Пулітцерівської премії. — Він хотів, щоб його історію розповіли».

Тейвону Таннеру, герою фоторепортажу, одинадцять років. Він один із 24 дітей, яким не виповнилося дванадцяти і які цього року постраждали від кулі посеред вулиць Чикаго. Куля, якою поранили хлопця, пройшла крізь підшлункову залозу, шлунок, селезінку, нирку й ліву легеню, перш ніж застрягти трохи нижче плеча. Найяскравішою фотографією з серії вважають світлину, де Тейвон підтягує сорочку. Під нею видно шрам довжиною в півтіла. Цю світлину фотограф зробив за десять хвилин після знайомства з героєм.

Джейсон Вембсгенс — випускник Мічиганського університету й двадцять сьомий лауреат Пулітцера із Chicago Tribune. Протягом останніх чотирьох років він працює над темами збройного насильства в Чикаго.

Пулітцерівська премія (The Pulitzer Prize) присуджується Школою журналістики Колумбійського університету у 21 номінаціях у сфері медіа, музики, драматургії з 1917 року.

Минулого року золоту медаль Пулітцерівської премії («Служіння суспільству») отримала команда журналістів Associated Press за розслідування про те, як у Південно-Східній Азії (Таїланді та Індонезії) використовується підневільна праці задля вилову та поставки риби та морепродуктів на столи американських споживачів.

Переможці 2015, 2014, 2013, 2012 року.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ