Приємно, що про нас пишуть у “Кримській світлиці” .ХАЙ СЯЄ «СУЗІР’Я» ЮНИХ ТАЛАНТІВ!

0
35

Завжди з нетерпінням чекаю виходу кожного нового номера газети МАЛіЖу – “Сузір’я”. Тут є що прочитати і дорослим, і, насамперед, юним, тим паче, що вони – провідні автори видання.
…Тримаю в руках “свіжоспечений” новорічний випуск маліжанського часопису (№11-12, листопад-грудень, 2017 р.). Відкривають цей номер новорічно-різдвяні малюнки під промовистою назвою “Новий рік у дорозі — Старий у порозі” Богдана Абраменка (Полтавська гімназія) та віршоване привітання Ірини Кислої. Тут же надруковано повідомлення про майбутній фестиваль “Рекітське Сузір’я — 2018”. В унісон — інтерв’ю з ректором МАЛіЖу, засновником фестивалю Василем Тарчинцем “Щоб знову воскресло добро в людських душах!”, яке підготувала Ольга Бучек.
Подано цікаві розповіді, порушено важливі проблеми у публікаціях “Отака історія, вивчити не зайво” (Анна Скубій), “Затоплена українська Атлантида” (Таміла Чуй), “А ким уявляєте себе ви?” (Євгенія Зубко), “Школа-музей чекає благодійників” (Василь Тарчинець), “Ми — одна і єдина маліжанська родина” (Андріана Рипкович), “Мова — найголовніший літопис нашої душі” (Марія Войтик), “Тут чари творчості й карпатської краси” (спогади про фестиваль “Рекітське Сузір’я — 2017” Оксани Матюшок). Навіть у віршованій формі можна порушити актуальне питання – “Хай ростуть в лісах ялинки!” (Ангеліна Оборіна).
Повторю: важливо, що основними творцями газети є школярі, юні «акули» пера і майстри пензля — слухачі Академії. У новорічному номері свої вірші, прозу, етюди, есе, малюнки надрукували Ольга Бучек, Маркіян Лехман (м. Червоноград), Олександра Колісник, Анна Кравець, Анна Семенець, Катерина Дробітько, Максим Костенко, Олександр Дельва (м. Полтава), Каріна Мішко, Валерія Форостяк, Христина Лилик (м. Мукачеве), Марія Ченько, Любомира Зварич (Міжгірський район Закарпаття), Ірина Матюшок (Радивилівський район Рівненщини), Марія Вакульчик, Іван Голубницький, Марія Альохіна (м. Слов’янськ).
На сторінках газети представлено майже сорок юних поетів, прозаїків, журналістів, художників. Не ображайтеся, що не згадав усіх поіменно, але запевняю, що усіх вас люблю, захоплююся вами і зичу творчого натхнення! Як бачимо, й широка географія дописувачів. А ще додайте Львів, Одесу… Вражає багатство ілюстрацій, оригінальний макет, те, як концептуально продумана кожна сторінка (їх – 16) і весь номер загалом, у чому, насамперед, заслуга досвідченого журналіста, головного редактора “Сузір’я” Василя Тарчинця. Зрештою, він не тільки віддає дітям сторінки газети, а й своє серце.
Мені доводиться доволі часто переглядати друковані дитячі періодичні видання, які виходять в Україні. А їх таки багато (і це — добре!), в т.ч. церковні часописи (різних конфесій) для дітей та юнацтва. Однак бентежить інше…
Як правило, на сторінках більшості цих видань не зустрінеш (або майже не зустрінеш) творів дітей — віршів, етюдів, казок тощо. Друкуються дорослі дядечки і тьоті (про хороший літературний рівень цих творів, звісно, мова не йде, бо він здебільшого беззаперечний), які пишуть для дітей, а от самих юних авторів нема. Виходить каламбур: журнал (газета) для дітей, але без дітей. Невже редактори не замислюються, що таким виданням юний читач, коли не знайде на його сторінках творів своїх ровесників (а серед них – навіть друзів, однокласників), може й знехтувати. Це одна з причин, яка призводить до падіння тиражів. Певен, що серед потенційних читачів є й ті, які самі пробують щось писати, тільки-от вагаються: варто надсилати у журнал (газету) написане чи ні? Наголошуємо: у друкований часопис, зорієнтований на їхній вік! Коли ж не зустрічають на шпальтах дописів своїх ровесників, то й частенько самі махнуть рукою: навіщо надсилати?.. Як ж тоді підтримувати обдаровану літературну юнь, юних журналістів, давати їм стимул, навіть шлях у майбутнє, де ж друкуватися дітям?..
Скажімо, випускник школи хоче вступати на факультет журналістики університету. Найперше, що його запитають: “А де твій друкований творчий доробок?”. Що ж йому залишається відповісти?.. Хіба що: “Часописи, які адресовані для нас, не хочуть друкувати нас…”.
Добре, що “Сузір’я” йде зовсім іншим шляхом. Газета справді твориться дитячими руками, дитячими умами, дитячими серцями!
Тарас ЛЕХМАН, журналіст

БЕЗ КОМЕНТАРІВ