Пізнаємо край, збагачуємося духовно! Вчергове Медіа-профспілка Львівщини (керівник Лариса Біньо), за участю Львівської обласної організації Спілки журналістів України (керівник Ярослав Климович), зорганізувала змістовний й вельми цікавий відпочинково-оздоровлюючий одноденний тур Стрийщиною, під час якого відвідали музей родини Бандерів та Меморіальний комплекс «Борцям за волю України». А відтак профспілковий актив журналістів області побував на Івано-Франківщині у Гошівському монастирі. У поїздці брали участь також члени Медіа-профспілки редакції газети «Бойківська думка». Отже, найперше медійники побували у садибі Бандерів, що знаходиться у колишньому передмісті Стрия (на Ланах). Цей музей було відкрито 2010 року, саме 1 січня — у день народження символу свободи і боротьби за державність української нації Степана Бандери. У цьому музеї зібрана величезна кількість особистих речей, документів та фотографій. Частину експозиції становлять меблі та образи початку ХХ століття. Одна з кімнат оформлена як робоча, де в центрі — різьблений стіл, книжкова шафа, добротний старовинний рояль. Стенди навкруги присвячені батькові Степана Бандери — отцю Андрію (розстріляному енкаведистами), його братам і сестрам — Марті, Оксані, Володимирі, Олександру, Василю, Богдану, які теж натерпілися від тодішньої влади. Життя і боротьба політичного діяча — одна з наступних експозицій. Вона інформує про навчання С.Бандери у Стрийській гімназії та Львівській Політехніці. Паралельно розповідає про зародження підпілля, яке переросло у головну подію його життя — проголошення Акту Самостійної України 1941 р. Також тут зберігаються світлини про діяльність голови Проводу ОУН, життя сім’ї Бандери та його загибель 15 жовтня 1959 року. Далі журналісти відвідали Меморіальний комплекс "Борцям за волю України", що почав діяти з червня 2005 р. і став першим в Україні серед пам’ятників, які відкрили на територіях колишніх репресивних закладів. Він створений на місці колишньої Стрийської тюрми, яку було збудовано наприкінці ХІХ ст., розрахованої на 300 місць. 20 літ — з 1919 по 1939 рр. — вона слугувала польській владі, 2 роки (1939-1941) була в’язницею НКВД, а відтак приміщення слугувало тюрмою під час німецької окупації. Далі тут організували виховну колонію для дівчат. І лише в 1991 р. тут були проведені масштабні розкопки. Знайдено тіла 255 жертв. Окрім того, численні фрагменти тіл. Враження від відвідин створеного тут музею, звичайно, гнітючі. Адже, дивлячись на світлини, речі (чоловічі, жіночі та, навіть, дитячі) закатованих тут людей, замислюєшся над тим, наскільки дорогими є мир і свобода, за які і сьогодні на сході України ллється кров. У другій половині дня журналісти побували у Василіанському монастирі Преображення Господнього (УГКЦ), що знаходиться в с. Гошів (Івано-Франківщина). Святиня вважається однією з найвеличніших на Західній Україні. Її щороку відвідують мільйони прочан. Апостольська столиця надала Гошівському монастиреві декрет про оголошення його базилікою і прилучення до великих відпустових місць Католицької Церкви в усьому світі. Про майже 500-літню історію монастиря розповів один із ченців. Святиня розташована на Ясній Горі, бо саме тут ігумену Йосафату з’явилася Божа Мати. Багато довелося пережити за ці роки Гошівському монастирю, аби на початку 1990-х відродитися. Тут знаходиться чудотворна ікона Гошівської Божої Матері. Її історія вражаюча. Вона прославилася багатьма чудами, які детально розслідувані та зафіксовані у спеціальній книзі. Ікона коронована, а це означає, що Церква немов би канонізує її, визнає чудотворною. Журналісти щиро молилися до небесної Покровительки за долю своїх родин та України. А далі відбулася екскурсія дзвіницею, де зібрано 52 електронні дзвони. Найбільший з них — вагою 2600 кг. Варто сказати, що вони відлиті за спеціальною технологією і після удару резонують, щонайменше, 1 хвилину. Ще досі залишаємося під враженням від цієї поїздки, бо саме такі заходи очищують духовно, дають можливість не тільки відпочити, а й пізнати наш край. Іванна РУСИН, редактор народної газети "Бойківська думка".
